14

Саша якраз стояла біля вікна і пила чай. Вона щойно закінчила якусь свою роботу і насолоджувалася відпочинком, коли зайшов Нік.

Саша наче пробудилася від сну. Вона не почула як відкривалися двері і як хтось зайшов. Тому здригнулася, коли Нік промовив:

– О, як же вчасно зайшов!

– Ти завжди вчасно! – відповіла Саша. – Чаю?

– Інформацію! – відповів Нік. – Хоча і від чаю теж не відмовлюся.

Саша включила чайник, котрий уже встиг вистигнути, потім пішла і сіла за свій робочий стіл.

– То що ж вас цікавить, пане? – запитала з усмішкою Саша.

– Нас цікавить все. – відповів Нік. – Знаєш яка у нас справа. Хочу аби ти порилася в мережі. Або мережах. Тобі видніше. Треба поглянути профілі покійного. Хто писав. Хто що скидав. Це вже не є конфіденційною інформацією. Тим паче, що йде розслідування. Може там і нічого такого не буде. А може…

– Думаєш, що хтось міг йому погрожувати? – запитала Саша.

Нік знизав плечима. Він не чекав чуда. Втім, хто його знає. Нині таки кращий день аніж вчора.

Саша сиділа і клацала пальцям по клавіатурі. Тримав процес пошуку. Нік тим часом зробив собі чаю і став на місце Саші, дивився у вікно.

– У нього взагалі немає повідомлень. – сказала Саша. – Я ніколи би й не подумала, що люди можуть бути такими замкнутими.

Нік лише усміхнувся про себе. Вона ще багато чого не знала. Навіть про нього самого, котрий стоїть зараз тут біля неї і з котрим вона навіть якийсь час була так близькою.

– В нього крім музики і віршів нічого нема. Самі лише робочі переписки. Повідомлення цілком ділового стилю. З організаторами заходів. З якимись виданнями. Все. І як так можна жити? – продовжувала констатувати Саша.

– Аби ті, хто слідкують за тобою навіть не мали що почитати. – іронізував Нік.

В кімнаті на мить стало тихо. Кожен був повністю занурений в своє. Саша в пошук. Нік в роздуми. Раптом Саша щось знайшла і гукнула Ніка.

– Дивися! – показала вона пальцем на монітор.

Окрім переписок з адміністраторами заходів і своєю викладачкою, Артур ще вів переписку з Лізою. Ніка це зацікавило. Ця переписка тривала недовго. Потім вони перестали переписуватися. А от останнє повідомлення було від дівчини саме за день до смерті Артура.

А ще цікавіше було на сторінці самої Єлизавети. У статусі стояло, що вона зустрічається зі Стасом Атласним.

– А кажуть, що інтернет погана річ! – сказав Нік. – Ти бачиш, як все гарненько нам вимальовується. Роздрукуй мені все, що можеш. Головне, адресу цього Ромео. Дякую тобі! Я побіг.