5

Нік вже сидів в кабінеті директорки більше двох годин і вислуховував «сповіді» молодих людей. Нічого по чуті він не чув. Лилася вода. Або вони справді були всі такі закохані в свою зірку. Або добре підготовлені, що мають казати. В кожному разі, розмова з кожним зводилася до одного – «Артур геній і ніхто з нас не смів би підняти руку на нього». Це не тішило. Час йшов а результату не було ніякого.

Втім, він побачив як одна зі студенток щось мнеться, хоч сказати але боїться. Нік в черговий раз подякував за розмову і вже мав намір її відпустити. Як раптом Тамара Едуардівна вийшла з кабінету. Це видно позитивно вплинуло на дівчину. І вона встигла шепнути Нікові кілька слів. З усього нею сказано шепотом, Нік лише розібрав одну фразу: «ваш Артур не той за кого себе видавав». Це було цікаво. Але дівчина встала і пішла. Зайшла інша. І процес лиття води продовжився.

Нік ще довго слухав різні розповіді, котрі ніяк не стосувалися теми, спогади і всякі дурниці з життя студентів. Але його весь цей час мучило одне питання – що могла означати ця фраза? Чому це він «не той за кого себе видає»? Що вона хотіла цим сказати. Може мова йде про якісь його не здорові знайомства? Однак, ніхто ні про що таке навіть не заїкався. Більше того, всі стверджували, що Артур просто не міг бути поганим. А якщо і десь міг заробити, то лише цілком законним і чесним шляхом використовуючи свій талант.

Нік з Наталею вийшли з училища обоє зморені від безперервних бесід і потоку інформації. Хоча вся вона була нічого не варта. Правда було і дещо позитивне в тому в сьому, їх погодували. І директриса розпорядилася аби їхнє перебування в їдальні закладу залишило гарну пам'ять про ці відвідини.

– Видно вона справді нічого не знає. – сказала Наталі про директрису, коли вони вже сіли в машину.

– Швидше за все. Але я не дуже вірю, що всі так самовіддано поклонялися йому як ідолові. – відповів Нік. – Дуже вже відповіді у всіх шаблонні. Аж занадто.

– Репутація закладу.

– Яке мені діло до їхньої репутації. Я ж не інспектор з КРУ. Чи чого там ще. Мене цікавить виключно те, що пов’язано з вбивством. Бо про самогубство тут мови бути не може. Сама ж бачиш.

– Мені теж видалося, що деякі дівчата не дуже хотіли говорити про Артура. Говорили. Але якось відчужено. Ніби їм хтось наказав так відповідати. Не всі. Були і такі, що щиро щебетали мені про нього.

– Отже, не всі його любили. А це означає, що були і не задоволені ним. От тобі і клубок з нитками.