4

– Він вдома єдиний син. – почав Кирило. – Живе з бабусею. Ми її заледве знайшли. Жінка старша, сам розумієш. Словами не передати що там було.

– Ну а батьки його де?

– Нема. – зітхнув Кирило. – Точніше є тато. Але він не просихає, сам розумієш від чого. Активно бореться з отруйним змієм в пляшці. Живе окремо. Десь є і мама. Але вона має чергового хахаля. Тож там справа ще сумніша аніж зі старим.

Нік лише похитав головою. Такий випадок не перший. Він вкотре з цим стикається. Що поробиш, як люди воліють знищувати себе в такий спосіб. Найгірше інше – що вони ще й змушують мучитися своїх дітей, котрі ні в чому не є винними.

– Зі слів старого сусіда, що живе навпроти, Артур сам на себе заробляв. І вже давно – продовжував Кирило. – Каже, що він грав десь. Дід не знає де. Але каже, що сам Артур казав, що задоволений. Побідне щось казала і його бабуся. Я попитав в місцевого інспектора. Той каже, що Артур завжди був прикладом добросовісного і чесного хлопця. Ніхто на нього ніколи не скаржився. Словом, картина наче списана зі святого.

Нік зітхнув. І святі починали не зі святості. Треба все як слід перевірити. Може десь щось тай випливе. А заодно і дізнатися, де Артур підробляв. Може там їх чекає якесь відкриття.

– Ти, Кириле, от що зробиш – дізнаєшся де Артур підробляв. А ми з Наталею завтра поїдемо ще раз до училища. Поспілкуємося з його одногрупниками. До речі, а де вона?

– Залишилася опитувати бабусь на вулиці. А потім просила поїхати додому, малий хворий. Сам розумієш. Ну що я мав сказати!

Нік махнув рукою. Його непокоїло інше питання: що там робив цей Артур вечором в такому закинутому місці! Може мав з кимось зустріч? На когось чекав? Може ховався від когось? Або його хтось туди заманив? Що з цього може бути правдивою версією? А може все разом?! Тоді вбивця хтось з близького оточення хлопця. Можливо навіть хтось з друзів. Хоча, як він зрозумів зі слів усіх викладачів, тай того ж самого Софрона Ароновича, друзі в Артура не так щоб дуже були. Він швидше був сам по собі. Ну а якщо ти сам по собі. А крім того ще й талановитий і улюбленець всього керівництва – то безумовно буде хтось, кому такий розклад буде не подобатися. Так є завжди. Швидше за все так і цього разу. Питання в тому, наскільки має бути неприязнь між людьми аби вона призвела до такого наслідку?