2

Машина зупинилася в одному з під’їздів старих, покинутих будинків. Тут майже вже ніхто не жив. Глушина повна. Тихо. Темно. А головне нікого з людей навколо нема. В таких місцях добре проводити різного роду з’ясування стосунків між різними групами людей. Чого Нік і чекав.

Але ні. На землі лежало тіло молодого хлопця. Було відразу зрозуміло, що тіло на асфальт потрапило методом спуску з даху. Втім, висота не така вже й велика – чотири поверхи. Міг би і вижити.

– Що скажеш? – звернувся Нік до експерта, котрий вже проводив свою роботу.

– А що тут казати! Смерть настала в результаті вогнепального поранення! Стріляли мало не впритул. Все як по класиці.

– Тобто, він не розбився, впавши з даху.

– Ні. – відповів той і вказав пальцем на живіт додав. – Ось подивився сам. Постріл чіткий. Точний. Але не професійний.

– Стріляв хтось, хто не має відношення до зброї. Давай Кириле подивимося ще на верху. Може там щось буде для нас.

– Там слідів на цілу вічність роботи. – відповів експерт – Щоправда, я все вже там зробив що треба. Тож лазьте собі там на здоров’я. І ще, ось візьми. – і подав Нікові новий пластиковий читацький квиток.

Квиток належав Артурові Юрійовичу Письменному. На фото був схожий з жертвою. Тож це був його. Вже щось. Хлопцеві було дев’ятнадцять. В документі зазначалося, що він навчався в музичному училищі.

– Можливо, вже і закінчив. – сказав Нік. – Але все ж.

Він ще раз оглянув все довкола своїм пильним оком. Але нічого такого, що би могло привернути його увагу не побачив. Окрім хіба що недалеко розбитої скрипки.

Нік з Кирилом пішли оглядати дах. А що там було оглядати. Все як і на всіх будинках. Нічого суттєвого вони там не знайшли. Тільки Кирило краще орієнтуючись в темноті таки побачив гільзу, котрої ніяк не міг бачити експерт. І то не зле. Вона була якась не стандартна. Чи радше, не зрозумілого калібру. Нічого, вони з’ясують.

– Може хтось з тих, хто ще тут живе? – запитав Кирило.

– Може. Все може бути. – зітхнув Нік. – А він молодий. Дуже молодий. Аби мати таких сильних ворогів. Завтра я поїду в училище. Буду чути, що та скажуть. А ти з Наталею поїдете до батьків. Втомився я вічно бути Танатосом.

Вони спустилися в низ, віддали гільзу експертові, оглянули ще раз територію, склали протокол і поїхали геть від цього темного місця аби завтра почати розслідування.