16

Ніч. Темна, прохолодна осіння ніч. Коли вітер шелестить листками за вікном а високо в небі холодний повний місяць освітлює грішну землю.

Нік додому не поїхав. Він довго сидів у своєму кабінеті і заплющивши очі складав все докупи. Картина виходила наче і повна. Але разом із тим якась дивна. Виходить, що не було ніякого отруєння. А от експерт сказав, що воно там присутнє. І при чому точно. До того ж, отрута така, яку покійничок сам випадково чи через якесь не знання закинути до рота собі не міг ніяк. Отже, хтось допоміг. Або підсипав.

Так, на тілі ніяких гематом не було. Значить ні з ким не бився. Тому залишається лише одне – підсипали. Де, якщо він їв лише в трьох місцях: в себе в дома мало не з рук своєї Інеси, в ресторані і в робочій їдальні. Ну перший варіант відпадає сам по собі. Другий також. Ну не стануть же в солідному ресторані, та ще й з такою репутацією, труїти свого постійного клієнта. Причому такого видного чоловіка. Лишається лише один-єдиний варіант.

Але і тут не все так просто. Адже, навіть якщо вірити експертові, отруїти його могли, приблизно, за вісім-десять годин до смерті. А якщо він обідає, як написано в протоколі, завжди в один і той же час, то час смерті і з часом обіду не сходяться. Не вистачає двох годин.

Може десь заскочив по дорозі. Ага, точно, чебурек купив на ходу! Ні, такі люди не їдять те саме що й прості смертні. Так ніби вони не з такого ж самого тіста роблені.

Ніка цілком влаштовував третій варіант – отруєння в столовій. Тільки от де знайти ще дві години. Тоді би все склалося само.

В цей момент до кабінету увійшла Саша. Вона вже щось знайшла, бо тримала в руках ноутбук.

– І так, дорогий наш сонько! – усміхнулася вона. – Доки ти спиш справа з місця не рухається.

– Я не сплю а думаю! – відповів Нік. – І думки мої спрямовані зараз …

– А поглянь-но, що я такого знайшла! – і вона підсунула йому відкритий ноутбук.

На екрані була стаття якраз про останню справу. Опис всього був довгий. Все у звичному стилі, смакувати різними брудними подробицями. Але Ніка зацікавило інше. Справа була якраз за день до смерті Андрія. Чи має вона якесь відношення до його пришвидшеного переселення в інший світ? Напевне! Тільки який?

Цю справу, Андрій Тарасович виграв. Автор статті дуже емоційно описував в негативному світлі як самого Андрія так і весь хід розслідування. Словом, лив брудом по повній програмі.

– А це цікаво! – сказав Нік. – Дуже цікаво! Тут пише, що справа тривала дуже довго. Майже весь обід. А після її завершення Андрій з усіма, хто був, пішов святкувати свою «чергову перемогу» просто до їдальні.

– Ну логічно, що пішов. Що в тому дивного? – спитала Саша.

– А те, що мені якраз не вистачало цих двох годин.