10

Нік сидів у своєму кабінеті і думав. Весь аналіз зводився до одного – щось вони упустили. Вся інформація, якою вони володіють, якась не точна. Все, що їм передали, якесь ніяке. Так, ніби хотіли справу просто відправити в архів і забути про неї. Але чому?

Мовчун був видною фігурою. Взяти хоча б ті ж самі суди. Він відкрито пішов за гроші. І не приховував це. А отже, довкола нього завжди крутилися якісь плітки, недомовки, шептання. Словом, був на язиці. Ну а що таїтися, з нинішніми можливостями і технічними засобами нічого не може сховатися від пильного ока тих, в кому совість ще жевріє.

А тут на тобі – все тихо-мирно сховали. І якби не та перевірка, то можливо би і так все сховали. Тай сама по собі перевірка теж не просто так зі стелі звалилася. Треба ж таки було саме в цей момент, ніби навмисне.

От власне, навмисне. Ну не буває в такому випадку випадковостей. І Нік про це неодноразово думав. Як говорила його старенька бабуся: «бог дає драбину – дороги і в долину». І щось в тому таки є. Ну а як тоді ще пояснити все це.

Нік не був релігійним. Але тим не менше у вищі сили він таки вірив. Хоча робота змушувала його шукати завжди виключно зло в матеріальній оболонці, котре мало чітке ім’я і прізвище. Зрештою, що би там не було а йому слід справу довести до кінця, знайти злочинця і передати його в руки правосуддя. Що він і буде старатися зробити. Хіба що, якісь вищі сили вирішать інакше і самі втрутяться в процес аби забрати винного до себе, на свій непідкупний, суд останнього інстанції, котрий не підлягає оскарженню.

Нік ще раз перечитав уважно всі записи, котрі їм передали в папці. Він завжди так робив. Бо з першого разу можна щось опустити, щось не дочитати аби не так зрозуміти.

Артем говорив, що теща дорогого Андрія Тарасовича, ще та дамочка і викрутила йому всі нерви так нічого по суті не сказавши. Чого б це? А може вона чогось не хоче говорити? Не має бажання відкрити душу? З якого б це дива? «Значить там десь глибоко засів якийсь грішок, котрий ніяк не хоче вилізти на верх. – думав Нік. – А вона часом не хоче скрити вбивцю? Але хто може бути для неї настільки дорогим аби вона була готова мовчати і давати не правдиві свідчення? Вона ж жінка не дурна і добре знає, що за таке може бути.

То кого вона може ховати? Дочку? Може. Але Кирило не побачив в дорогій пані Афіні жодного мотиву. З її слів виходить, що всіх все влаштовувало.

Невже внучку? А от цією молодою особою Кирило не мав змоги поспілкуватися через її не зрозумілу відсутність. Наче б то в село, на дачу вона поїхала на невизначений термін. А це вже цікаво. Треба в будь-що побачити цю молоду особу.