5

Колеги по роботі відзивалися про Мовчуна досить делікатно і культурно. Виглядало, що вони бояться сказати зайве слово. Але щось таки знають. Нік це відчув відразу. Віяло легенькою брехнею, прикритою солодкими словами про доброту і оптимізм покійника. Втім, без ніякої конкретики. Що наводило на думку, що просто хочуть спекатися аби не проговоритися.

Ну що тут скажеш, всі ці люди юридично підковані, обізнані з усіма правами і законами. З ними так просто не буде. І якщо вона не бажають бути надто відвертими з ним, то на це мають право, якого він як службова особа переступити не може.

Зрештою, не всі були так і толерантні. Дехто дещо таки шепнув. Хоча то були лише натяки. Але Нік дуже добре зрозумів про що може йти мова. Тому далі розпитувати не став а лише гарно подякував на тому і пішов.

У Наталії справи були дещо кращі. Вона натрапила на одну даму серед працівниць. Та, чомусь, була не надто доброї думки про Андрія Тарасовича. Вона з неприхованою іронією говорила про його успіхи і подальшу долю тих, кого він захищав останнім часом.

– А до того як було? – спитала Наталія.

– А до того було краще. Набагато краще. – відповіла та. – Я навіть до тепер дивуюся що могло статися. Хоч він і паскудник був ще той але ж знання мав. І як так виходило, що останню справу програв з таким тріском.

– І ви вважаєте, – питала Наталія, – що хтось з родичів його клієнтів міг бажати йому смерті?

Та усміхнулася.

– Ну а ви як думаєте?! Звісно, що так! Я навіть не сумніваюся в цьому. Йому ж заплатили аби він витягнув. Розумієте! А він їх так кинув. – і вона розповіла усе що знала про останню справу.

– Виявляється наш дорогий покійничок був ще тим хлопцем. – почала Наталія, коли вони з Ніком вийшли з приміщення. – Крутив як хотів. Справи рішав. Суддю мав за пазухою. Словом, тут цілий букет. А останню справу провалив.

– І ти вважаєш, що хтось з родичів? – спитав Нік. – Побачимо, яку ще інформацію нам принесуть наші колеги. Втім, цей напрямок ти можеш вивчати. Мало там що з’явиться цікавого. А поки зайдемо попити кави а заодно подумати над тим, що ми вже маємо.