4

– І так, пані і панове, маємо свіженьку, щойно з самого пекла, справу. Готуйте лижі. Буде цікаво. Обіцяю.

Такий настрій Ніка говорив про одне – справа буде явно не проста. Він ніколи просто так би не говорив так, як він це озвучив. Значить, тут щось має бути особливе. І це особливе зараз відкриється решті.

Справа справді була якась дивна. Жив собі не бідний чоловік. Все у нього було. Всім був задоволений. Життя склалося. І раптом на тобі – ні з того н із сього помер. Причому помер якось дивно. А найголовніше, всі бажають про це не дуже все записувати. І взагалі, картина в розмитих тонах.

– Слухайте, тут якась дивина! – сказав Кирило. – Я може і не дуже краще іноді пишу звіти. Але такого ще ні разу не читав. Якийсь художній твір а не документ. Ніку, це що таке? – і він протягнув Нікові аркуш паперу. – Сам поглянь.

Той пробіг очима. Так, твір на вільну тему. Бо зі слів дружини, тіло покійного «лежало як повинен лежати труп». Нік усміхнувся. Ну так, дуже дохідливе пояснення. Втім, це було не єдиним грішком.

– І що будемо з цим робити? – спитала Наталія. – Бо якщо чесно, я думаю, що нам слід починати все з початку. Всі ці «письмена» ні про що.

– Так, вона права! – озвався Артем, котрий намагався розібратися з якимось, ну дуже «лікарським» почерком.

– Так, - відповів Нік, – вона права. На жаль. І нам треба починати все з самого початку. Крім того, тіло вже встигли поховати. Як і сліди злочину разом з ним теж. А на ексгумацію просто так дозволу дати не захочуть. Треба мати серйозні докази аби нам дозволили провести цю не вельми приємну процедуру. То які ідеї?

– Думаю, треба потрусити вдову. – сказав Кирило. – Щось вона там ліпить у своїх свідченнях. А заодно буде видно був у неї мотив чи ні. Якщо був то крутити далі. Ну а якщо ні – то відкинути відразу.

– Тут його теща дуже путається в своїх свідченнях. Раз каже одне. В іншому місці каже інше. – додав Артем.

– Не можна відкидати версію про вбивство пов’язане з роботою – вставила слово Саша – Ну а мало там що. Може конкурент замовив. Або хтось ображений за поганий захист.

Нік сидів і вивчав кожного очима. Він наче чекав, коли всі закінчать. Ніби хотів бачити, хто що буде думати з цього приводу. Наче перевіряв їх на дорослість ідей.

– Гарні думки, панове. – нарешті промовив він. – І так, ти Кириле, як спеціаліст по жіночих серцях – поїдеш знайомитися з колишньою дружиною жертви і будеш там втішати горем вбиту вдову. Ти Наталю, поїдеш зі мною на колишню роботу нашого адвоката. Тим паче, що ти вже там колись була. А ти Артеме, матимеш честь познайомитися з тещею нещасного Андрія Тарасовича. Заодно і побачиш так би мовити, тещу в дії. Треба ж тобі якось помалу звикатися з тією страшною думкою, що у тебе скоро буде така ж сама «рідна людина». Ну а для Саші робота пошукового характеру. Знайти треба все, що лише де є. Вперед, колеги!