22

Однак, на самих лише догадках обвинувачення не побудуєш. Потрібні докази. А доказів не було. І бути не могло. Бо звідки їм узятися, якщо все лише одні припущення. А навіть твердої впевненості в тому, що інформація Артема бодай на якийсь процент правдива, нема. Є лише одне – те, що називається плітки. Бо як ще можна назвати інформацію, котру нема чи перевірити.

Втім, як казали старі люди – «кого бог хоче покарати, відніме розум». І тут оте «відніме розум» проявилося теж. Лише у вигляді відпечатків пальців, котрі з пана Теодора відкатали, коли він потрапив у відділок після свого дебошу. І вони повністю збігаються з пальчиками, знайденими на жертві. Все таки торкався. Бодай навіть перевірити чи дихає. А вони бац і є. І це, звісно, добре. Але цього буде мало. треба ще щось. Але цього чогось ніяк не появлялося.

Втім, терпіння веде до спасіння. І на цей раз воно привело теж. Справа в тому, що пан Теодор зайшов до аптеки. Він довго щось там вибирав, радився з аптекаркою, бесідував. І після довгих сорока хвилин проведеного часу таки вийшов і пішов геть.

Кирило дав сигнал Артемові вести «клієнта» додому а сама зайшов в ту саму аптеку аби дізнатися, що ж такого вибирав їхній дорогий пан Теодор. І вуаля! Тут він знайшов більше аніж за дві години блукань за старим.

Аптекарка розповіла Кирилові, що саме купляв попередній мужчина. За її словами він купляв «такий набір» вже не вперше. Просто ніхто навіть уяви не мав для чого він це робить. Ну купив і купив. Хто ж буде цікавитися тим, для чого це покупцем? Головне, що купує!

Кирило продиктував назви всі інгредієнтів, котрі були куплені, Нікові. А той у свою чергу метнувся до експерта.

Федір Арнольдович почувши весь перелік препаратів і прикинувши в голові, що до чого, ошелешив Ніка заявою про те, що це і є інгредієнти для отрути, якою власне і отруїли їхніх жертв.

– Це, звісно, не все. Там ще має бути дещо. – додав експерт. – Але це основа, Ніку. Боюся помилитися і наговорити на когось там. Але саме всі з перелічених препаратів є складками отрути. Ваш отруйник – професіонал.

Нік уважно вислухав Федора Арнольдовича і метнувся просто до Олеся і то з однією метою.

– Заходи куди хочеш, обходи що хочеш і як хочеш але пробий мені все, що лише можеш про нього! – сказав він хлопцеві. – Наш дідуля буйний. І швидше за все він шукає нову жертву. А ми маємо шанс його зловити.

Процедура тривала довго. Але Олесь таки зміг влізти куди треба і зламати переписку Безшнурівського з якоюсь кралею. Чоловік чемно вдавав з себе благородного лицаря і обсипав компліментами жертву, в котрої власне его росло як бур’ян після дощу. До того ж, він запрошував її в один не дешевий ресторан. А головне, представився самотнім крутим бізнесменом, котрий шукає собі «подругу». Це було явною ознакою, що саме він і є цинічним вбивцею, котрого треба «брати теплим», доки він ще не встиг отруїти чергову дівку.

Кирило з Артемом отримали наказ довго не тягти час а швидко брати старого, заскочивши зненацька, як він лише появиться на горизонті. В той час як Нік з Наталею їхали робити обшук квартири.

Рівно в тринадцять тридцять один з дверей під’їзду вийшов солідно одягнутий Безшнурівський. Він більше був схожий на якогось панка аніж на старого пенсіонера. Все в ньому було як з картинки.

– Хто ви такі!? – кричав Безшнурівський. – Я простий пенсіонер, котрий вийшов подихати повітрям! Чого ви хочете?!

Але це не допомагало. На крик збіглися люди. Та в той самий момент якраз прибув Нік і Наталія, котрі і пояснили всю ситуацію. А також взяли кількох осіб з числа сусідів в якості свідків при обшуку.

Втім, робити гармидер в квартирі не довелося. Потрібні докази лежали на поверхні. Так, що їх лише треба було взяти.