11

А між тим Наталія таки натрапила на щось. Вона зговорилася з місцевими бабками і одна з них, баба Люба, повідомила цікаву річ. Літня жіночка була кращим спеціалістом аніж цілий відділок експертів. Баба Люба не лише змогла описати машину. Вона навіть змогла назвати марку машини. Це була тойота. Така ж яка була у її сина. Тому вона її добре запам’ятала.

А ще баба Люба чітко бачила за кермом широкоплечого лисого мужчину. На жаль, під її опис не підходив жоден з трьох. Навіть Лом і той заледве. Наталія показала жінці фото Лома. Але та впевнено сказала, що це не він.

– Той був значно молодший. Цей застарий.

Отже, молодший. Цікаво. Виходить, що всі троє не причетні до їхньої справи. А що тоді вони робили на квартирі? Ну Яблуня і Пльонка обидва квартирники. Могли відсиджуватися перед або після нальоту. День-два побути десь не вдома аби потім мати алібі, що мовляв десь були. Лом в свою чергу інший профіль. Цей джентльмен своє прізвисько отримав не просто так. Він міг десь на темній вулиці зустрітися з жертвою і «взяти» те, що лише буде мати бодай якусь цінність. Міг при тому навіть легенько чимось помахати перед очима наляканої жертви. Але аби когось вбивати. Таке боже борони. Такого не було. До того ж, звідки у цих бідолах могли би знатися гроші на таку машину.

Треба шукати десь інше. Але зачіпка є. Якщо Олесь зможе знайти, то це облегшить їм роботу. А навіть якщо і не зможе. Все одно бодай якусь інформацію нариє.

А поки вона чекає від нього дзвінка, то може ще встигне поговорити з кимось з місцевих. Було б не погано, якби цей хтось щось знав більше.

І незабаром Наталині ошуки увінчалися успіхом. Такий собі дід Василь, місцевий ґазда, старший чоловік вже. Але поговорити не проти. Тож поки він пас свою корову недалеко від дороги, Наталія змогла з ним трохи поспілкуватися.

Як виявилося, все було не так просто як виглядало. У жертви був хлопець, з котрим у неї стосунки були останнім часом не так щоб аж дуже. Коля, так звали хлопця, спіймав свою кохану на зраді. Ну як спіймав. Просто вислідив, що вона має ще якогось.

– Ображений був дуже. – покашлюючи говорив дід Василь. – Ну самі розумієте, як то воно таке дізнатися, що тебе водять довкола пальця. Але він як поїхав з села вчитися до столиці – то вже й навіть додому не приїздить. Казали, що там знайшов собі ладну дівку тай живе з нею.

Отже, ображений колишній. А чим не мотив? Але де йому шукати, якщо він може бути бозна де!