1

На дворі була тепла, сонячна погода. Нік, як завжди, поспішав на роботу. Цього ранку він вирішив пройтися через парк. Бо вже давно не дихав свіжим повітрям.

Свіже ранкове повітря заспокоювало нерви. Сонячні промінчики проскакували крізь лиски дерев і торкалися його обличчя. Як давно він не відчував нічого подібного. Нік розслабився. День починався прекрасно. Аби лише зараз не треба було їхати на черговий виклик. В цей момент він не хотів думати навіть про роботу.

Навколо співали пташки. Десь там, подалі коло дерев, прошмигнула білочка. На доріжці сиділи якісь пташки, побачивши наближення людини вони знялися і полетіли геть. Трохи подалі від доріжки стояло старе дерево. Було чути «роботу» дятла по ньому. Вже від ранку стукав.

Нік вдихнув повні груди свіжого, чистого (ну наскільки вже може воно бути посеред міста) повітря. Аж в голові запаморочилося. Така краса а він від ранку до ночі лише те й робить, що бігає. І не лише він один. Люди йдуть, спішать і не помічають всього цього, заглиблені у цей світ асфальту і фальші. Вони не бачать того, що їх оточує диво. Диво, якого не купиш ні за які гроші.

Дивно, навіть телефон не дзвонив. Зазвичай, йому від самого дому не дають спокійно дійти до роботи. А тут така тиша. Наче з того боку реальності хтось дав наказ – «не турбувати».

Тож Нік повністю поринув у свої кращі спогади. На мить, він забув і про роботу і про всі свої внутрішні болі і про свою порожню квартиру, в котрій його ніхто ніколи не чекає і про всі конфлікти, які в нього були. Словом, повністю відірвався душею від світу цього.

В якусь мить Нік зупинився і оглянувся. Людей було мало. Хтось спішив на роботу. Хтось вигулював собаку. Хтось просто проходжував доріжками. Він ще раз глибоко вдихнув і повернув аби вийти на дорогу.

Тут вже вирувало життя. Машини їхали. Люди метушилися по тротуару. На зупинці верещало якесь радіо. Цілковита протилежність тому, що було кілька хвилин тому.

Нік рушив тротуаром, перейшов дорогу і пішов повз високі будинки, котрі закривають сонце і тримають в тіні половину дороги. Зараз він скоротить собі шлях, повернувши через двори. Потім ще одна вуличка. І він вже на роботі.