19

Коли Нік зайшов біля кабінету його вже чекав Андрій Тарасович. Він був не в дуже гарному настрої. Він досить не привітно глянув на Ніка, коли той підійшов ближче.

– Що ви собі дозволяєте! – почав він з агресією. – Витягти мене з роботи і змусити чекати тут під кабінетом, наче якогось простака! Ви забуваєте свої права, шановний!

– А скільки людей не дочекалися своїх рідних через ваші маніпуляції! – відказав Нік і відімкнув двері кабінету. – Проходьте! Я маю до вас кілька запитань!

Його відповідь якось дивно плинула на Мовчуна. Бо після того він наче скис і тихо присів. Нік і гадки не мав в чому справа. Він не хотів спеціально заїдатися з «такою акулою». Але й мовчати в свою адресу теж не хотів. А сказав так, бо саме якраз і роздумував про хлопця. Ніяк йому з голови не йшло те, що було написане в зошиті.

Він сів за стіл і запросив сісти Андрія. Нік уважно подивився на ошелешеного чоловіка. Щось він не дуже після тої його фрази. Хоча Нік його ні в чому не обвинувачував.

– І так, я маю до вас кілька питань. – почав Нік.

– Це ви вже сказали. – нервово бурчав Андрій. – Кажіть. Я готовий все обговорити. Але будь-ласка поважайте і мій час. У мене ще клієнт.

– Обіцяю, що не дуже довго. – відповів Нік, пильно стежачи за кожним рухом чоловіка. – Мене цікавить одна дуже делікатна справа. – і він почав розповідати про справу Романа. – Що ви можете сказати на це все?

Андрій був блідий як смерть. Він ніяк не хотів про це говорити. Чоловік нервово їздив по кріслу. І в кімнаті нависла довга мовчанка, перш ніж він почав говорити.

– Я нічого не знаю про це. – сказав Андрій. – Ну, різні бувають випадки. Ви самі маєте знати, як іноді правосуддя помиляється. Ніхто ж з нас від того не застрахований. А хіба ні? Хочете сказати, що ви завжди впевнені у тому, що ваш підозрюваний винен?

– Мова йде про цілком конкретний вчинок. – обірвав його Нік. – І мова тут про помилки зовсім не підходить. Ви про це маєте знати. Більше того, моє завдання довести справу до кінця. А ви, як близький родич, мали би бути в тому зацікавленні. Дивно, що ви так себе поводите.

Далі Нік повів мову про самого хлопця. Він почав розповідати уривки з тієї справи, смакуючи кожним важким образом. Він бачив як змінювався на лиці Андрій. І чекав моменту, коли той дозріє для більш плідної розмови.