17

Смерть одного з головних підозрюваних ускладнювала справу. Бо тепер дізнатися про все, як воно було буде не можливо. А порожні клітинки в справі заповнити чимось таки треба.

– Шкода. Альбатрос би нам багато «цікавого» розказав. Тай підозрюваний з нього був що треба. Тепер доведеться все починати з початку. – нарікав Кирило.

– Тобі би лише знайти крайнього. – відповів Артем. – А може це хтось інший. І цей інший може бути, кого ми навіть не підозрюємо.

– Це ти про кого? – спитала Саша. – Невже те, що  подумала?

– Саме так. Що ми знаємо про його дочку? А про зятя? Чого вони пішли від нього? А от онуку лишив!

Артем думав логічно. Вони до цих пір нічого не знали про дочку покійного і її чоловіка. Лише те, що вони зараз мали би знаходитися десь далеко, на другому кінці планети. Але хто знає де вони? А може якраз вони тут? Це було би сподіваною несподіванкою. Але це лише припущення.

Альба розповідала, що її тато вчився разом з її мамою на економічному. Там вони і познайомилися. Спершу все було добре. Але потім, почалася буря. І ця буря змусила молодих людей забратися з рідного дому і зникнути геть. Що саме було причиною, дівчина не знала. Але в подальшому Демид Аристархович ніколи не називав свого зятя інакше як слизняком. А свою дочку – дурною дівкою, котра зв’язався з «отим шарлатаном».

– Я поцікавилася ними глибше, – нарешті вступила в розмову Наталія, – і надіслала відповідний запит. Крім того, якщо все буде добре, я зможу поспілкуватися з ними сьогодні-завтра.

– Тоді нам залишається лише одне – читати той зошит до кінця і чекати з чим приїде Нік.

Справа вже розслідується кілька днів а ніяких вагомих зрушень нема і не передбачається найближчим часом. Все що вони знають – це нічого. Інформації досить. Але вся вона ні про що. Підозрюваних нема. Мотиву нема. Ідей теж нема. Такого у них ще не було.

Таке враження, що їх хтось водить колами. Наче якийсь блуд узявся. І головне, всі розуміють, що відповідь є на поверхні. Але побачити не можуть. Ніби, навмисно їх засліпило.

А може вони не там шукають? Може не в той бік дивляться? Але куди дивитися? Що шукати?

– Зошити! – раптом крикнув Кирило. – Зошити. Ми так і не почитали як слід його записи. А ну ж бо щось там буде.

– І ти хочеш знайти в записках старого маразматика щось, що викаже його вбивцю! – підсміювався Артем. – Може він тобі ще й його ім’я там записав.

– Читай уважно! Він кілька разі згадує якогось Романа. Хто це? Як думаєш?

– Думаю, Кирило правий. – озвалася Саша. – Знайдемо Романа – знайдемо вбивцю.