14

– Я ж уже все пояснив вашим колегам! – обурювався Андрій Тарасович. – Ви мене зовсім не чуєте. Або навмисне хочете на чомусь підловити! Я дуже проти таких ваших дій. І взагалі, шановна, в мене складається враження, що ви не дуже компетентні в своїй роботі і ваші знання не відповідають зайнятій посаді. Я буду говорити з вашим керівництвом. Кого це вони тут присилають.

Чоловік був, що називається, на взводі. І його можна було зрозуміти. Йому і без того було не дуже. Адже, смерть дядька вибивала з під його крісла «якусь там» але все таки підпору, ніжку. А тут ще й якась білявка приперлася і пробує його розвести на авось. При тому робить це так примітивно і нахабно, що аж соромно уявити.

– Ви пані трохи забулися! – продовжив Андрій, уже перевівши дух і відпив води зі стакану, який стояв біля нього на столі. – Чи я по вашому чисто дурний? Ну от для чого би мені, успішному адвокатові, котрий має авторитет, визнання серед колег і непогані статки – «стріляти собі в голову»? Він же ж мене підтримував, радив, підказував. А що тепер? А ви мені торочите якусь дурню! Перші ніж щось нести слід добре подумати чи воно має право на озвучення. У мене мотиву немає від слова зовсім! Ви це розумієте!? Ну нема його в мене, хоч плач! Ви не там копаєте!

І він був правий. Для чого такому чоловікові робити собі погане. Тим більше, що ніякої користі від смерті свого дядька він ніколи не отримає а лише шкоду. Тут треба було послухатися Кирила. Ну але дехто має вчитися на своїх власних помилках.

Наталія заледве вийшла з кабінету. Їй аж в очах темніло від всього того, що вона там про себе почула. Жінка певно ніколи не чула в свою адресу подібно ще від першого курсу, коли пішла на талон. А тут її вичитали як посліднього неука. Вона вже була не рада, що погодилася на тимчасовий перевід сюди. Добре казали їй – «сидиш-сиди». Справді, такі як вона лише для «кабінетного сидження». Наталія мало не розплакалася просто на тротуарі.

Але раптом вона згадала одну цікаву деталь. Коли вона лише зайшла, Андрій миттєво заховав під стіл пляшку. Солідний мужчина вживає на роботі? З якого це дива? Щось скриває? Або щось намагається заглушити? Але що? Якщо він не вбивця – то що так може мучити? І взагалі, вся його поведінка свідчить про глибоку моральну кризу. Він намагався стримувати себе. Але, якщо добре проаналізувати, то було видно його нервозність. І це точно суто від цієї історії з мертвим дядьком?! Цікаво.