13

– І так, дорогі колеги, ось вам багато різної інформації. Вся вона тягне в різні боки. А нам треба скласти і отримати картину. Тож давайте думати, в який бік будемо рухатися! – сказав Нік, коли вони нарешті всі зібралися в його кабінеті.

Всі мовчали. Думали. Кожен щось уявляв собі. Але в голос казати ще боявся. Першою ідею висунула новенька. Її ідея була плоска як дошка. Вона вірила, що хтось з двох домашніх є спільником. І їх слід добре потрусити.

– От вам і наслідок кабінетного сидження. – обурився Кирило. – Поговорити ми можемо. Але підозрювати нема підстав. Я би краще взявся за нашого птаха.

Нік спокійно спостерігав як його колеги кололи новеньку. А чого йому втручатися. Знайшлася тут розумниця. Думала, що мудріша від усіх. А такі елементарні речі пропускає з виду. І взагалі, думає виключно по книжці. Їм би лише знайти винного і закрити. Ох, ці кабінетники. А в житті зовсім інакше. І він не раз з цим зустрічався віч-на-віч. І винен часто далеко не той, на кого думають.

Нічого страшного. Ну зіб’ють трохи корону з голови новоприбулій. І всього лиш. Буде думати наступного разу. А то позасідали там у теплих кріслах і вважають себе не знати ким.

– От і бери собі цього орла. – казав Нік до Кирила. – Разом з Артемом. Вам якраз піде.

– Ти, – звернувся він до Саші, – поїдеш до внучки і поговориш ще раз. Може вона щось згадає. І не кривися. А раптом. А ви, – він подивився на Наталю, – поїдете до племінника. Вважаєте, що з нього буде гарний підозрюваний. То прошу – вперед. І повертайтеся в наше гніздо з неспростовними доказами.

Справу було зроблено. Найкращий захист це атака. І Нік дуже добре захистився. От нехай тепер спробує довести свою думку. Ясно, що вона нічого не доб’ється. Зате не буде потім розказувати які всі тут примітивні а вона розумна.

Він сам не знав чому але вона йому не подобалася. Ця новенька була прислана з кабінету. А отже, мала якусь певну тут «місію». Ні, не довіряв він таким. І мав на це свої, доволі об’єктивні причини.