11

А в той самий момент Нік якраз йшов до судмедексперта. Він хотів забрати заодно і результати експертизи аби мати таким чином хоча б якусь картину.

За столом сидів старий, на вигляд років з шістдесят, чоловік середнього зросту, можна навіть сказати низького, вже трохи повнуватий але не товстий. Круглий на лице, з носом-картоплиною, окулярами на носі, спереду на голові лисуватий. Гладко вибритий. Він щось писав коли Нік відкрив двері.

– Федір Арнольдович, доброго часу вам! – привітався Нік. – Я до вас. Ну, що скажете?

Той ще кілька секунд писав не зупиняючись. Потім перестав, відклав ручку і звів очі на Ніка.

– Ну що я тобі скажу. Втішного мало. Закрита черепна у нього травма.

– Може черепно-мозкова? – виправив його Нік.

– Ні, друже, тільки черепна. Був би в нього мозок – то в такому віці стільки б горючого не прийняв би. А там кінська доза. Для старого діда це явно перегин.

– Хочете сказати, що він випив перед смертю?

– Випив? – усміхнувся Федір Арнольдович. – Та він мав бути п’яний як чіп. Ніку, в крові була така доза алкоголю, що я навіть спочатку боявся писати. Думаю, він вливав в себе все, що лише було під руками. Я ще такого за всю свою практику, а я вже, на хвилинку, сорок років працюю, ще не бачив. Більше того, в нього стався розрив серця. Одночасно, причому. Більше ніяких слідів ані боротьби ані ударів ані чогось іншого на тілі не було знайдено.

– Виходить, що хтось просто залив в нього пляшку. – здивовано бурмотів Нік.

– Тоді би були сліди якоїсь боротьби. А я ж кажу, що нічого нема. Так, ніби ніхто його не вбивав. А так, показники всі в нормі. Ну, відносно. Сам розумієш. До речі, проблем із серцем у нього не було. Я дзвонив до лікарів в третю поліклініку, де він приписаний. Все було в нормі. Лише останніми часами почав скаржитися на якісь шуми у вухах. Ну але ж йому не двадцять.

– Так, картина цікава. І як мені все це зліпити до купи?

– Ну ти ж у нас геній. Наш Шерлок Холмс. Думай. Ось офіційно все розписано. Бери. – експерт протягнув Нікові кілька сторінок заключення.

– Дякую, дядьку Федоре! – сказав Нік. – Іду я рити далі. Доки ще не вигнали.

– Іді. Іди. Не виженуть тебе. Не бійся. Там до вас прибула якась новенька. Така дівка нічого. Приходила сюди. Помилилася будинком і зайшла. Я й направив до тебе. Тож вдалого полювання.

Нік вийшов. Він ніяк не хотів йти до себе. Дівка. Це ще гірше. Бо якогось нахабного молодика він би просто тримав подалі від себе. А тут біс буде лізти просто до горла. Ну і нехай. А що вона зможе дізнатися? Якщо вони виконають свою справу – то все решта буде нікому не цікаво. Треба й ти до Олега порадитися.