8

Новий день почався для Ніка з дзвінка від Кирила. Чоловік дуже сильно вибачався, що не відзвонився вчора, оскільки засидівся з Альбіною до самої темної ночі і коли повертався додому, то вже не дуже хотів турбувати. Ну, це було ясно як день, що Кирило десь вештається. Але те, що він повідав, було цікавим.

Словом, вони довго розмовляли з онукою померлого а заодно і переглядали різні фото її дорогого дідуся. На одному з них Кирило побачив дуже  знайоме йому обличчя. Дуже схоже на Альбатроса – Андрія Леонідовича Альбатронського.

– Ну а ти впевнений, що бачив саме Альбатроса? – спитав Нік. – Може це хтось просто дуже схожий! Хіба мало є схожих людей?

– Ні, це був він! – твердо відповів Кирило. – Такого як він не впізнати не можливо. Це точно він, Альбатрос. Тільки питання – яке він мав відношення?

– Отже, на риболовлі, кажеш! – думав в голос Нік. – Зараз приїду і поговоримо. А поки що, от тобі завдання. Пробий, де зараз наша риба. Побачимо, куди закинула доля нашого Андрія Леонідовича. І пошукай усіх, хто ще там був зображений на фото.

Нік завершив розмову. Він ще довго ніяк не міг зрозуміти суті того, що він щойно почув. Справа в тому,що Альбатрос був відомим бандитом. І по всіх своїх принципах не мав би водити дружбу з такими як Кривослівний. Тай останньому не додавало б бонусів дружба з таким елементом. Хоча. Хоча він і сам бозна лише з ким водить дружбу. Ну але ж це виключно з метою отримання інформації. Може і тут теж так. Навіть якщо і так, то що такого міг Альбатронський доброго нашептати судді? Дивно трохи. Зрештою, за роки роботи Нік уже нічому не дивувався. Тож і це не має його дуже вибивати з колії.

Нік поснідав, одягнувся і вийшов з квартири. Дорогою він все роздумував про все, що розповів йому Кирило і про те, що вчора дізнався сам.

«Все це добре. – думав Нік. – Але воно нічого мені не дає. Вся інформація, яку я знаю лише ще більше закручує справу. А мала дати якийсь просвіток. Треба шукати далі. Але чим далі в ліс – тим зліші партизани. Що ще я маю знайти аби нарешті вийти на слід вбивці? І чи не набіжать зараз всі інстанції на нас за таке розслідування?! Якщо все, що я знаю лише вершина айсберга – то що там може критися внизу?»

Нік розумів, що в процесі пошуку вони можуть наткнутися на щось таке, що всі бажали б тримати в секреті. «У кожного свої скелети в шафі. І це правда. А якщо це все десь випливе – то може бути конфлікт. А воно випливе точно. Бо доведеться дати журналістам бодай якусь інформацію. І вони з неї зроблять таку сенсації. Дивно, що ще нічого не зробили. Треба заїхати до Марка, знайомого журналіста. Той щось має знати. Або принаймні має знати того, хто щось шукав, збирав якісь матеріали».

Нік настрочив повідомлення Саші, що він запізниться і поїхав до Марка.