6

– Маю вам дещо сказати, поки ще є можливість. – почав Нік, коли всі зібралися в його кабінеті. – До нас їде…

– Ревізор. – пожартував Кирило.

– Сплюнь! – гукнув Артем. – Який ще до біса ревізор.

– Ти майже вгадав. – зітхнув Нік. – Їде ревізор. Словом, до нас зашлють козачка. Не знаю чого. Але попереджаю, аби ви всі свої жарти і походеньки, – він пильно подивився на Кирила, – робили тихо. Мало що там кому в голову збрело. Може хочуть нам щось не гарне зробити. Тож будьте обережні з вашим язиком. Ну і діями. А тепер до справи.

Всі перезирнулися між собою. Нік говорив серйозно. Значить справді запахло смаженим. А справа розкриватися, ой як, не хоче себе.

– Андрій не заперечує, що приходив до свого дядька. У справі. – почала Саша. – Він розповів, що з жертвою у нього відносини добрі. Той його часто консультував. В принципі, не бачу сенсу аби дуже сильно думати на нього. Він чоловік забезпечений, амбітний. Тож смерть старого йому дуже сильно не вигідна. Тому, вважаю, що він не дуже підходить на роль головного підозрюваного.

Нік мовчав. Відколи це вона так сміливо почала ставити оцінку підозрюваним і вирішувати хто з них може бути а хто ні. Що ж так погано вплинуло на неї? Невже він?

– Ну може і так. Але повністю губити його з поля зору не можна. Він юрист. І тому знає як правильно поводитися з нами. Але це означає, що він білий і пухнастий.

Він це сказав? Та невже! Аби що – обрубати Сашу? Аби показати, що вона не об’єктивно оцінює ситуацію? А може це ревність? Молода, красива слідча прийшла до перспективного адвоката і в них вийшла дуже плідна бесіда з пропозицією продовжити далі. А чому ні? Він і молодший і красивіший і багатший. Отже, ти Ніку гнеш не туди. Ось чому не можна зав’язувати романів на роботі.

– Ще які думки будуть? – спитав Нік, почергово пильно дивлячись на кожного зі своїх колег.

– Всі ходяться на тому, що ніхто чужий не заходив. – почав Кирило. – А це означає, що нам слід шукати вбивцю серед знайомих. Може хтось з будинку. Або і сам адвокат.

– Вже тепліше. Але аби когось з них можна було бодай якось трохи потягнути за язик, треба мати серйозні докази. З наскоку нічого не буде. Ці люди всі підковані. І за будь-яке слово можуть причепитися так, що не відбілишся до віку. Ти Артеме візьмеш на себе сусідів і ще раз під прикриттям збору інформації поспілкуєшся з сусідами. В тебе це добре вийде. А ти, Кириле, поїдеш і ще раз поспілкуєшся з тією Альбіною. Щось вона мені не дуже подобається.

– Ну або тобі хоч одна жінка подобалася? – жартував Кирило.

– Іди вже, ловелас місцевого розливу.

– А я? – спитала Саша.

– А ти пошукаєш все, що можна знайти про нашого дорогого Демида Аристарховича. Інтернет тобі в поміч. Ну а я навідаюся в архів. Маю надію, що щось там знайду. Успіху, колеги.