3

Як і казав Олег Віталійович, за якийсь ас квартира помалу спорожніла. Залишився лише головний герой драми, сумирно лежачи на підлозі. Довкола нього снували експерти, виконуючи свою роботу. Десь далеко, в котрійсь з кімнат хтось шморгав носом. Швидше за все хтось з рідних.

Нік ще раз оглянув все довкола. Наче все на місці. Нічого не взяли. Отже, не пограбування. Крім того, він зауважив, що замок на дверях цілий. Старий відкривав сам. Це міняє хід справи. Але висувати такі гіпотези шкідливо. На це треба мати залізні аргументи. Бо ще не дай боже зачепиш чиюсь гідність. А з цим, ой, яка буде проблема.

«І так, жертва – Кривослівний Демид Аристархович. Пенсіонер. Колишній суддя. А значить ворогів мав більше ніж досить. Ну але поки працював мав імунітет. А тепер … А що тепер? тепер він он – лежить. І жоден імунітет йому не допоміг». – думав Нік.

В коридорі почулися чиїсь кроки. Це поверталися Кирило з Артемом, попутно обговорюючи свою скупу інформацію.

– Ну і? – спитав з ходу Нік. – Як?

– Зовсім. – відповів Артем. – Ніхто нічого не знає. Ніхто нікого не бачив. І взагалі, це наша робота. І так далі.

– А в тебе? – перевів погляд на Кирила.

– Те ж саме. – бурчав той. – Злі вони якісь всі. І наглі.

Нік зітхнув. Цього разу буде не легко. Правду казав Олег – буде їм ця справа довго стояти в горлі. Від того йому стало на душі якось не дуже добре. В цей час на порозі з’явилася Саша. Вона зайшла так тихо, що ніхто з них не почув коли вона з’явилася за їхніми плечима.

– Здається у нас є перший підозрюваний. – сказала вона. – Дехто бачив, як до старого незадовго до моменту вбивства заходив його племінник. Такий собі Андрій Мовчун. Він не одноразово заходив сюди.

Версія гарна. Тільки одна проблема – цей Андрій голова місцевої спілки адвокатів. Тому міг приходити в справах. Може просив щось порадити. Таке буває. Тим паче, раз він такий служитель Феміди, то мав би бути знайомим з усім, що стосується криміналістики. Хоча б заочно. Для чого б йому знадобилося відправляти на той світ свого дядька? Ні, не дуже.

– Не думаю. Швидше за все, що ні. – відповів Нік. – Але перевірити треба. Принаймні, він родич. Опитати все одно треба. Ти це озвучила. Тобі і перевіряти його алібі.