18

Спочатку Артурчик фиркав, бурчав, огризався. Але мало-помалу втихомирився. Він чекав адвоката. Однак, той чомусь не спішив до свого клієнта. Молодик не розумів в чому справа. Але хід подій йому явно не дуже подобалися. Зрештою, він став більш комунікабельним. І навіть попросив аудієнцію з Ніком. Але той не спішив. Справа була куди важча ніж він думав. Те, що вони зачепили тепер треба було тягли. І тягти щодуху.

Записи Анжели давали такий компромат на мастистого адвоката, що навіть сам Олег Віталійович почувався не дуже добре при всьому розкладі. Він навіть був не радий, що всю цю справу так глибоко копнули. Що зараз буде, коли приїде Окунь старший! Ой, мамо рідна. Це риба тверда! Він себе так просто не дасть з’їсти. І це зрозуміло чому. Бо якщо він піде на дно, то вже не випливе з нього ніколи. Ні морально. Ні фізично. А закінчувати своє життя за гратами він зовсім не хотів.

Але Нік крутив все проти Старого Окуня з посиленим темпом. Так, наче це був його особистий ворог номер один цілого життя. Чоловік був на ногах уже від самого ранку і не збирався йти додому, поки не буде взято під варту. І він таки свого домігся.

Адвоката Станіслава Хитроязикого затримали. Після представлених обвинувачень, ордер на арешт було виписано миттєво. Все наче грало на боці Ніка. А обвинувачення Хитроязикого були серйозними. На одному із записів він відкрито радиться з кимось як правильніше розвалити одну справу. Це до даної ситуації не мало жодного відношення. Втім то було не єдиним, що Нік представляв в якості доказів. На іншому, Окуневський в розмові з Хитроязиким відкрито каже, що саме він замовив одного із конкурентів. Він навіть називає ціну, яку заплатив. А також каже, що виконавець довірена людина. Правда не називає імені. А от третій запис стосувався справи Алекс. На ньому Окуневський зізнається в тому, що «прибрав кляту дівку», бо вона «занадто багато нарила» на них з Козлобородим.

Отже, Станіслав Едмундович знав про реальний стан справ. Знав, що його клієнт вбивця. Але він радиться як сфальсифікувати справу. Бо, як він сам каже, що повністю усвідомлює «неможливість інакше допомогти». Докази були залізні. Хитроязикому тут не відвертітися. Тим паче, що Анжела дала письмі свідчення на підтримку своїх записів.

Тільки далеко за північ Нік вийшов з кабінету аби поїхати додому. Він був виснажений. Але цілком задоволений собою. Ще ніколи його не бачили таким. Так, наче він отримав задоволення від того. Він навіть підкинув додому Кирила з Анжелою. А тоді поїхав додому.