9

– Нік якийсь не такий. – сказала Саша, колив вони з Артемом і Кирилом вийшли на вулицю. – Його наче підмінили. А вам не здається, що він ще в п’ятницю був зовсім інакшим.

– Взагалі-то в суботу зранку. – озвався Артем. – Бо він поїхав лише ранком. І поки ти сиділа зі своєю племінницею а наш ловелас, – він вказав поглядом на Кирила, – шукав собі чергову дівку для своїх плотських втіх, ми з Ніком працювали в поті чола цілу ніч аж до самого ранку.

– А точно! Ти ще мав нам розповісти все. – сказала Саша.

– Та нема там що розповідати. Приїхали, подивилися і поїхали геть. Ніч. Темно. Нікого крім нас і експертів. Лише відео з камер вдалося взяти і то не усіх. Бо та третя щось не працювала. А ті дві показували лише кусок дороги, коли байки уже їхали. Словом, така собі історія.

Всі троє зайшли в їхнє улюблене кафе. Тут вони не раз пили каву, спокійно собі могли обговорити якісь деталі справи. А вже звідси розійтися хто куди. Так буде і цього разу. Хіба якщо Нік не подзвонить комусь з них і щось не придумає нове.

Ні, він не подзвонить. Він обіцяв сьогодні не висовуватися з кабінету. Казав, що має багато канцелярської роботи. А вона теж частина робочого цілого. От і мусить наверстати упущене.

Крім того, він ще має перед обідом піти доповісти Олегу Віталійовичу про ситуацію у відділку і про розслідування, які зараз ведуться.

– З чого почнемо? – спитав Артем.

– З кави з тістечками. – відповів Кирило.

– Я про справу, взагалі-то.

– Сніданок – це теж справа. При чому дуже навіть серйозна. Бо не поснідавши, ти увесь день будеш лише думати про одне – де би щось поїсти. Або де би знайти гарну дівчину, яка вміє гарно готувати.

– Кириле, ти колись про щось іще окрім дівок і їди думаєш? – засміялася Саша.

– Звісно.

– Як не потрапити в ЗАГС, коли трапляється красива дівчина яка вміє смачно готувати?

І вони разом засміялися. Ну що тут скажеш – молодість. Ще все життя по переду.