8

Понеділок від самого ранку був наповнений новинами. Не встиг ще Нік з’явитися на порозі будівлі, як уже отримав першу порцію інформації. Олесь, з комп’ютерного відділу, з самого ранку уже встиг роздобути для нього багато цікавої інформації.

– Прекрасно. – говорив сам до себе Нік, на ходу перечитуючи роздруковані сторінки.

Так не відриваючи очей від інформації він зайшов у свій кабінет. Там він відразу ще раз переглянув всю інформацію більш детальніше. Артем був правий. Інформації тут більше аніж треба. Все є, що лише душа бажає.

– Виявляється, наш успішний бізнесмен не такий білий і чесний, яким старався все себе показати. А це вже щось. Та тут всіх можливих і неможливих ворогів хоч греблю гати. О це так.

Він набрав номер телефону і викликав до себе усіх членів команди. Через кілька хвилин всі як штик уже розміщалися в його не дуже великому, проте затишно обставленому кабінеті керівника відділку з розслідування убивств.

– І так, любі друзі! – почав Нік. – Ось вам характеристика на нашого убієнного торгаша. Шість з половиною сторінок дрібним одинарним шрифтом. І це лише так, в стиснутому вигляді. – і він поклав на стіл роздруківки. – Словом, картинка так собі. Що скажете на це?

Ті переглядали, перечитували написане. Там справді було як і казав Нік.

– Що тут скажеш, – буркнув Кирило, – просто святий чоловік.

– Не те слово. – додала Саша. – І головне, не бачу покарання.

– А які ви хочете покарання з такими грошима? – відказав Нік. – Ви, що не бачите які у нього статки.

– То все до часу.

– Он не допомогли йому його золотовалютні схованки.

– Ні рахунки по банках.

– Так, досить лірики. – перебив Нік. – Треба рухатися. Я піду вибивати санкції на обшук його дому. Хоча, там ми і нічого не знайдемо. Але видимість зробити треба. А ви мої любі, дізнайтеся як там водій. І не забувайте, що у покійника була дуже цікава дружина. Її минуле нам теж може бути в нагоді.