2

Просто посеред дороги стояла чорна дорога машина з широко розкритими дверцятами. Довкола неї вже бігали експерти. Щось вимірювали. Щось записували. Щось досліджували. Словом, робота кипіла.

Нік з Артемом пройшли повз цікавих, які вже встигли зібратися аби подивитися «а що там сталося». Вони підійшли ближче і оглянули місце. Машина була вся в дірках. Так, наче з неї хотіли зробити решето.

– Не професійно. – відмітив Нік. – Били по всьому, що лише рухалося. Цікаво, що скаже нам Юра.

З середини машини почувся приглушений кашель.

– А Юра вам скаже, що тут роботи аж до самого ранку. – почувся звідти ж і голос експерта. – Ходи сюди. Подивишся.

Нік обійшов машину. І справді, з іншого боку машини картина була така сама. Схоже, що обстрілювали з обох боків. Причому, робили це з автоматичної зброї.

– Дві пари гульз. Робота закордонного виробництва. – продовжував експерт. – Майже всі кулі дісталися до когось. Я такого ще за всю свою практику не бачив. – нарешті він виліз машини. – Ну що вам сказати. Це ні заказ, ні просто наліт. Самі бачите.

– Вовкулаку вбили значить. – усміхнувся Нік.

– Лише кулі не срібні. – відповів Юра. – А так, швидше схоже на кровожерне вбивство.

– І звісно, що ніхто нічого не бачив. – вступив в розмові Артем. – Усе як завжди.

– А ти хотів. Шукай. Вовка ноги годують. Тіла я вже відправив. Там буду розбиратися що й до чого. Тут ще хлопці попрацюють трохи.

– Бачу там і там є камери – Нік вказав рукою на дві камери, які були одна на будинку, одна на стовпі а ще одна навпроти теж на будинку. – Артеме, піди і спробуй здобути нам записи. Може там щось буде цікаве. Я зараз доведу все до порядку і ми поїдемо. Бо робити тут нема що.

Робити їм справді не було що. Свідків нема. Опитати нема кого. Так лише, оглянути місце пригоди, зробити відповідні записи і забиратися звідси.

Артем повернувся швидко. Нік ще навіть не встиг все закінчити, як той прибіг.

– Маю два відеозаписи. Третього нема. Камера там щось не працює. Але і цих двох, думаю, вистачить.

– Ну, тоді поїхали дивитися кіно – відповів Нік. – Я вже закінчую. Збираюся. І їдемо.