11

Дача являла собою старий будинок в селі, на одній із вулиць, просто в селі. Це була стара хатина з такою ж древньою, місцями вареною, огорожею. Все довкола позаростало. Ідеальне місце аби сховатися.

– Тут можна цілий танк заховати! – сказав Артем, здивований побаченим.

– Нам достатньо буде і слідів злочину. – відповів Нік.

Вони вийшли з машини і підійшли до хвіртки, котра чомусь була відхилена. Звісно, це в селі норма, коли нічого не закрито і сусід може прийти коли йому щось треба. Ну або просто так. Але для Ніка це мало дещо інше значення. Він легенько відкрив хвіртку, котра скрипнула і зробив крок.

Навколо було тихо, наче мертво. Подвір’я було запущено. Але Нік на це не звертав уваги. Його цікавило зовсім інше. І це інше знаходилося позаду дому. Це була звичайна сільська стайня.

Нік з Артемом відразу рушили туди. Серед розкиданих дощок, цеглин й інших будівельних матеріалів виділялося одне цілком «чисте» місце. Судячи з усього, колись на цьому місці стояла корова або кінь, бо біля стіни був жолоб. І саме це місце зацікавило обох чоловіків.

– Он як! – вигукнув Артем. – Ти думаєш те саме, що і я?

– Я про це думав ще в кафе. – відповів Нік. – Викликай експертну групу. А ми зараз займемося опитуванням сусідів. Заодно ще треба спитати, як там справи з обшуками на квартирі. Думаю, що ми нарешті натрапили.

Так, вони натрапили. Нік в цьому не сумнівався. Тепер лише нічого не опустити і справа буде розкрита. Ще один плюс до їхньої статистики. Сумної статистики людської злоби, ненависті, жорстокості, можливо зажерливості. Але така вже в нього робота – бути частиною правосуддя.

Нік вийшов зі стайні. Він вдихнув свіжого повітря. Ну от чого не вистачає людині? Так тихо. Пташки співають. Рай. І в цьому раю відбулося вбивство. Така правда.

Він на мить замислився. Чому саме тут? Для чого було вести назад на квартиру? Де логіка? Хто міг бачити? І хто би це міг бути? Скільки питань! А відповіді жодної. Невже вони просто заходять в глухий кут! Скільки різних версій, скільки різних зачіпок – а все марно. Одні лише здогадки. І ці здогадки до справи не запишеш.

З таких роздумів його пробудив дзвінок від Кирила. Той повідомляв, що вони з Сашею знайшли цілу пачку фальшивих грошей, два комплекти фальшивих документів і пристойну суму справжніх зелених.

– Не інакше як наш покійник збирався робити ноги звідси. – підсумовував Кирило. – Навіть не знаю, що й думати. З таким набором версій хоч відбавляй.

– Так, цікавий нам клієнт попав. – зітхнув Нік. – Щось іще?

– Так. Щойно дзвонили, що помітили його машину біля старого парку, що на Млинівський вулиці. Стоїть собі там.

– І знову через ціле місто перти. Гаразд, ми зараз з Артемом туди поїдемо. Тут теж є дещо.

Якраз в той момент звідкись з’явився Артем.

– Я щойно поговорив з сусідами. І знаєш, що …

– По дорозі розкажеш. – перебив Нік. – Ти дільничного викликав?

– Так. Він вже йде. А ми куди?

– На інший кінець міста. Там машину жертви знайшли.