10

Всі вийшли і Нік залишився сам. Він ще раз уважно переглянув усі записи по цій справі. Саша права – вони ходять по колу. Але коли саме і де вони не туди повернули? Що вони опустили в усій цій праві?

Чоловік відкинувся в кріслі. Він ще раз в думках уважно пригадав кожну мить від самого початку. Тобто від моменту, коли він сів в машину і аж до нинішньої наради. І наче все гаразд. Але ж щось десь не вистачає. Справді не вистачає. Обшуку в квартирі і в гаражі. От чого не було зроблено. Також сюди слід було віднести і машину. Хто знає чи не має на ній чого. Це перше. І друге – це заміський будинок. Як же він міг так пропустити! Це ж базова робота. Що ж, доведеться надолужувати. Нік взяв телефон і набрав номер.

– Артем, ви далеко встигли відійти? Ні? Це добре! Слухай, хай на квартиру їдуть Кирило з Сашею без тебе. А ти вертайся. Ми поїдемо за місто. І скажи їм аби добре все обдивилися. Всі кути.

Що він планує знайти там, за містом? Нік ще раз відкинувся в кріслі і закрив очі. Він знову почав складати всю інформацію докупи. Сусідка сказала, що він кудись збирався їхати. Але чи їхав, вона не знає. Куди ж він міг їхати у вільний від роботи час? Логічно, що у свій дім за місто. Експерт сказав, що помер покійник десь не в квартирі а в середовищі де є тварини. А на додачу ще й те, що його транспортували. Що ж тоді виходить? О це якраз і треба було з’ясувати.

Від роздумів його пробудив дотик Артема, котрий уже встиг повернутися.

– Заснув? Я вже є! Їдемо?

Нік відкрив очі наче з просоння.

– Зараз їдемо.

– Ти вже щось придумав?

Нік кивнув головою. Він вже знав, що має там шукати. Тільки питання – чи знайде те, що шукає?

– І що ми там маємо знайти?

– Стайню! – відказав Нік, скочив на рівні ноги і вони пішли до машини.