5

Олег Віталійович якраз сидів сам у своєму кабінеті і рився в документах, щось записував, щось шукав на своєму робочому столі. Він наче чекав приходу Ніка.

– Ну і як? Чув, у вас там нова справа! Що скажеш?

– Нічого цікавого. Скучно. І тухло. Думаю, звичайний розбійний напад на старого. Хоча, можливо, і не просто напад. – і Нік в двох словах виклав суть справи.

– Ти вважаєш, що це так прийшли гравці за своїми кревними, не чесно заробленими папірцями? – спитав Олег Віталійович.

– Поки що – так!

– А ти в архів не хочеш піти? Піти, пошукати там трохи. Ну.

– Гадаєш, там щось знайдеться на нього?

– А я не думаю, Нік. Я нюхом чую. – сказав Олег Віталійович. – Щось мені його прізвище знайоме. Лише не можу ніяк згадати звідки. Де я мав з ним пересіктися. Тому тобі варто пошукати в наших базах даних і в архівах (ну бо сам знаєш, як наші люблять не вносити купу справ) щось по ньому. Думаю, там ти точно щось знайдеш.

Вийшовши з кабінету, Нік подався до Олеся, їхнього комп’ютерного гуру, котрий мав доступ до всіх архівів в електронному вигляді.

– За годину я тобі підготую всю необхідну інформацію. – обіцяв Олесь.

Що ж, до обіду дві години. Якраз є час аби піти поїсти і зробити свою «улюблену» документацій ну роботу. Нік пішов в їдальню. Там він, насолоджуючись обідом, думав про нову справу.

І щось йому ніяк не виходило з голови те, що труп тягнули звідкись аби залишити там, на квартирі. Експерт сказав, що його на той світ чоловіка відправили, можливо, у стайні. Але це багатотисячне місто. Де місце злочину а де перша ліпша стайня! Тай для чого злочинцеві тягти мало не через ціле місто мертве тіло, нехай навіть в багажнику? Може, аби заплутати сліди? Бували різні випадки. Але тоді б було простіше поступити інакше. Для чого таке шоу? А як би десь зупинили патрульні?

Цікаво, що там нариє Олесь. А ще надія на Сашу. Бо якщо ці двоє нічого не накопають, то справи будуть кепські і можливо навіть не розкриті. А це погано.