3

Нарешті машина зупинилася біля одного з будинків. Нік виліз, зайшов в під’їзд і піднявся на третій поверх. Знайти потрібні двері не становило проблеми. На сходовій клітці скупчилося багато люду. Тинялися туди-сюди різні люди в формі. Сусіди повиходили з квартир подивитися що там таке сталося. Словом, в таку годину було аж надто людно. Нік оминув усіх їх усіх, привітався зі знайомими і зайшов до квартири.

В квартирі вже працював мед експерт. А з кухні було чути голос Кирила, працівника його відділку. Цей, хоч і молодий але хватку має наче в бульдога. Носом чує де рити. Або може йому хтось підказує. Ні, Нік в ніщо таке не вірив. Він був матеріалістом. Та це й не дивно. За скільки років він такого надивився, що навряд чи здатен буде в щось повірити, окрім безглуздя людської ненависті, злоби, ницості і божевілля.

– Привіт. Що там у тебе? – звернувся він до експерта.

– Сам бачиш, що у мене. Мертве тіло. Причому вже довший час. Можливо, навіть від вечора. Детальніше скажу потім.

– Щось цікаве?

– Повір, в цьому завжди є щось цікаве. – іронічно усміхнувся той.

– Наприклад?

– Помер не тут. Таке влаштує? Думаю, закінчив своє земне життя він десь зовсім в іншому місці. Може навіть в стайні.

– Де? В стайні? Ти що, Юра? Ми ж не селі. Звідки тут стайня? Це ж велике місто!

– От це вже тобі виясняти. Зате можу сказати точно – тіло транспортували.

Нік рушив в напрямку кухні. Там мав би бути Кирило. Що він скаже.

– Привіт! Що скажеш?

– Привіт. – відповів Кирило. – Та особливого нічого. Солідний чоловік. Вдовець. Жив сам. Не пив. Не гуляв. Нікого до себе не водив. П’ятдесят три роки. Ось паспорт.

– Ага. Микола Васильович Притомний. – прочитав в голос Нік. – Гаразд. І що ж сталося з нашим дорогим Миколою Васильовичем, що він вирішив завдати нам роботи!?

– Може звичайний розбійний напад! – почав Кирило. – Ну а що, хотіли собі хлопці підняти грошенят, зламали замок, зайшли до квартири а тут на тобі – господар вдома. Старий як світ сюжет.

– Може і так. – зітхнув Нік.

– Не зовсім! – почувся голос з-за спини.

Це був Артем високий, стрункий блондин в коричневій шкіряній куртці і синіх джинсах.

– Я тут встиг поговорити з сусідами. І вони мені дещо таки розповіли.

– От і молодець! Я їду. А ви тут опитайте всіх. Складіть як слід протоколи. Повідомте рідних. І чекаю в себе в кабінеті. Будемо думати, як знайти злочинця.