1

В кімнаті було темно. За вікном спокійно спало місто. Раптом цю тишу розбудив телефонний дзвінок.

– Нік, ти спиш? Привіт! Вставай! Є робота!

– Чорт, котра година?!

– Половина четвертої. Давай, піднімайся. Адресу я тобі на телефон скину. Чекаю. І дивися мені, не засни.

– Добре. – пробурчав сонний голос.

Вже за кілька хвилин той, кого звали Нік, одягнений і повністю готовий до робочого дня спускався сходами свого будинку, де при виході його мала чекати робоча машина.

– Ти як завжди швиденько. – сказав водій, вітаючись за руку. – Ну що ж, поїхали.

Їхати треба було майже через усе місто. Але зараз це не складало ніякої проблеми. Вулиці були вільні. І лише зрідка якась машина маячила фарами в темноті. Місто спало. І цей сон був сном блаженним. А разом із тим раєм для злочинців.

– Найкращий час для нападу, крадіжки або навіть і … – водій замовк на пів слові.

Нік сидів з закритими очима, відкинувшись на сидінні. Видно заснув.

– Інакше ти би був безробітним. – пробурчав він через якийсь час. – Ніч, Олежику, нам дає і проблему і зарплату. Як не крути. А більшість з усіх злочинів відбуваються вночі. Сам не знаю чому. Але майже завжди так. Наче магія якась. Або що.

Нік відкрив очі. Нічні ліхтарі мелькали перед очима. Зараз він  приїде на чергову справу. Там буде його чекати керівник відділку, мед експерт ну і звичайно тіло. Ну а як же без нього, цього атрибуту будь-якого вбивства.

За двадцять років роботи він уже так надивився на всі ті сцени людської жорстокості, що аж самому іноді страшно. Страшно від того, якою безжальною може бути людська жадібність або ненависть. Саме вони штовхають на злочин. Іноді навіть доволі пристойних з вигляду людей. Ах, чужа душа – темний ліс. І цей ліс іноді може скривати в собі таких потвор, що навіть йому, досвідченому криміналістові стає страшно.

Не раз він питав себе – який у тому сенс? Адже, все одно рано чи пізно злочинець буде покараний. То який тоді сенс йому це робити? Невже така сильна жадоба помсти, злість або жадоба заволодіти чимось? Але ж вкінці все одно прийдеться відповідати. Невже воно того варте?

Але ніколи не міг собі відповісти на це питання. Так, наче відповіді не існувало. Чому? Бо кожен злочин індивідуальний, як і днк людини? Чи може його роблять виключно психопати? Або ж можливо, він чогось не розуміє в цьому житті? Хто знає.

А поки вони їхали, він слухав шофера, котрий розповідав усе, що встиг почути. Це так, аби мати хоч якісь зелені уявлення куди вони їдуть і що саме там їм приготував злочинець.