Межа
Післямова
Післямова
Липень
Пилипець, Україна
Було тихо. Сонце заливало галявину поряд із водоспадом Шипіт навіть крізь листву дерев. Двоє дітлахів, двійнята – хлопчик та дівчинка, років шість, бігли вперед. За ними повільно йшли двоє. Молода жінка із срібним волоссям, що сягало їй майже до поясу та чоловік, із блакитним, світлими очима.
- Майн, Сею! Обережно! – закликала їх жінка.
- Добре мамо! – гукнув хлопчик та першим же подерся на каміння, - ми вже прийшли? Прийшли?
Жінка схвильовано подивилась на вершину водоспаду. Чоловік обережно торкнувся її плеча.
- Ми не зарано? – запитала вона.
- Ні, як раз, - він кивнув до верху.
Із землі, наче маленькі бульбашки, підіймалися іскорки. Межа відкрилася, все засяяло та заіскрилося. Подув легенький вітерець. Діти завмерли та здивовано витріщилися на водоспад. На самій його вершині стояли двоє. Русий юнак, рудоволоса красуня. На руках дівчина тримала немовля.
- А ти підріс, малий герою, - посміхнулась жінка.
- Ти також, Рей, - посміхнувся їй хлопець у відповідь.
#821 в Фентезі
#118 в Бойове фентезі
#488 в Сучасна проза
Відредаговано: 12.03.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
