Глава 25

Творці Межі

Травень

Пилипець, Україна

Україна видалася надзвичайно мальовничою. Рей, Йору, Сем та Бріджит, навіть Єва із захопленням дивилися на пейзажі, що розкинулися за вікном готелю у якому вони зупинилися. Барвистий ліс, свіже повітря, аромат хвої та соковитої зелені. Люди тут були привітні та наче зачаровані,  спокійні, приємні у спілкуванні. Рей, яка мала українське коріння, українською спілкувалась вільно, хоч і з доволі кумедним акцентом. Олександр виступав перекладачем для всіх інших.

У готелі компанія мала перепочити до вечора. Зняли лише дві кімнати. В одну заселилися дівчата, в іншу – хлопці. Бріджит одразу ж завалилась на ліжко, Рей вийшла на балко та сіла у плетене крісло. Пейзаж був дійсно вражаючим. Тут можна було побачити густий ліс, мальовничу галявину перед ним. Було чутно і спів пташок, і віддалено чувся дзвін джерела. Рей глибоко вдихнула, насолоджуючись гірським ароматом. Вона так давно не була тут. Від ностальгії її відволікла Єва, яка опустилася у крісло напроти.

- Хагане, я хотіла з вами поговорити, - сказала вона.

- Ну, давай поговоримо, - приязно відповіла Рей, - про що?

- Олександр Жар, - почала Єва, - він взагалі не розуміє, що відбувається?

- Думаю, він розуміє, - Рей зітхнула, - але ще не до кінця зміг це прийняти. Якби у нас було трохи більше часу, можливо, йому було б трохи легше.

- Його потрібно захищати, - сказала Єва серйозно, - він ніколи не жив на Межі, так як ви чи я, він неготовий до того, що трапиться.

- А ти готова?

- Так, - кивнула дівчина, - я з дитинства знала, що рано чи пізно щось трапиться. Адже, погодьтесь, двоє ханйо народжені в один час – це аномально. Наше життя не могло припасти на епоху, у якій нічого не трапиться.  

- А ти цікава, - Рей ледь помітно посміхнулась, - тобто, ти готувалась до чогось схожого?

- Ні, звичайно ж ні, - похитала головою Єва, - до такого не можна бути готовим. Просто, неможливо сподіватися на звичайне, спокійне життя, коли твій батько Фенікс.

- Але, ти не жила з батьком, так?

- Я жила з мамою. Батько навідувався раз на півроку і це якщо пощастить, - зізналась дівчина, - проте, я знала все про Межу, про особливості життя на тіньовій стороні. Якщо б мене запитали, яка різниця між мною та Олександром Жаром, я б відповіла там: все своє життя до цього моменту він прожив як людина, а я – як ханйо.

- Он воно як, - Рей задумливо подивилась на крони лісових дерев, - завжди було цікаво, як то воно, жити як ханйо.

- У класичному розумінні – це жити на сонячній стороні світу, але бачити та взаємодіяти із тіньовою. У вас було не так?

- Перші роки мого життя – майже так і було, - зізналась Рей, - а от потім… щось пішло не так.

- Це ви про зраду клану Тенгу?

- Можливо… - неохоче відповіла Рей.

- І після цього ви все рівно довіряєте Кіріно Йору?

Рей різко підвела очі, їх погляди пересіклись. Єва запитувала серйозно. Вона не виглядала розбещеним дівчиськом. Поки вони їхали у автобусі, Рей краєм вуха слухала, як вона розмовляє із Бріджит, Семом, намагається завести діалог з Олександром. Це була не по роках розумна дівчина, яка дуже чітко відчувала чужі емоції, читала людей, наче відкриті книги і зараз вона намагалася прочитати Рей.

- Кіріно Йору залишився у пеклі аби дати мені та моєму кланові втекти, - промовила Рей, - він пожертвував своєю свободою заради нас. І у мене немає приводу йому не довіряти.

- Отже, він і є ваш вибір, - посміхнулась Єва.

- Що? – спантеличено перепитала Рей, - у якому сенсі?

- Він ваш обранець, - просто сказала Єва, - це означає, що Олександр вам не потрібен.

- Дітлахи, - прищурилась Рей, - сьогодні що, якісь магнітні бурі чи просто день дивних запитань?

- Звичайне запитання, - знизала плечима Єва, - просто, здається, я закохалась.

Вона сказала це так просто і майже без емоцій, що Рей аж забула, що хотіла сказати далі.

- Ви знайомі менше доби, - вигукнула вона. 

- Ну то й що? Деякі люди закохуються, навіть не бачивши один одного, - сказала Єва,  - а Олександр Жар повністю співпадає з моїм ідеалом. Люди називають це коханням із першого погляду.

- Он воно як, - Рей на секунду заплющила очі, - тобто, ти впевнена, що це кохання.

- Звичайно, - кивнула Єва, - у книжках, серіалах та аніме це звичайно виглядає трохи інакше. Проте, як інакше пояснити це почуття? Коли я побачила його, мені захотілось, щоб і він побачив мене. Звернув на мене свою увагу і дивився лише на мене. І коли я зрозуміла, що він зовсім не готовий до тієї битви, що на нас чекає, мені захотілося захищати його, адже я можу, мене тренували аби я могла постояти за себе і захистити когось. І мене не подобається, як він дивиться на іншу. Що це, якщо не закоханість?

- Ем… - протягнула Рей, - гадки не маю, мала. Проте маю запитання. Навіщо ти мені це розповідаєш?

- Я хочу, щоб ви пам’ятали про це, коли вам зізнаються у коханні, Хагане.