Глава 20

Інший варіант

Квітень
Тегеран, Іран

Палац Голестан у Тегерані було побудовано ще за династії Сефевідів. А за часів правління Рези Пехлеві палац використовувався для офіційних церемоній і прийому спеціальних іноземних гостей. Після ісламської революції комплекс Голестан, як і багато інших царських будівель, був перетворений у громадський музей, який могли відвідувати всі бажаючі. І це було дуже доречно, адже вихід у коридор знаходився в одній із зал Голестану.

Прикинутись туристами не було проблемою. Найкраще у роль вжилася Бріджит, принаймні, вона була самою природною, їй справді було цікаво. Вона уважно слухала екскурсовода. Дивилась на нього із захватом. До речі, дивитися дійсно було на що. Він був високий, смуглявий, мав типові східні риси обличчя. У нього були виразні очі темного кольорі, чорні густі брови, чорне волосся, яке він зачісував назад. І він дуже чітко говорив англійською, майже без акценту. Розповідав про кожну залу окремо так, наче сам тут бував у ті часи. Його було приємно слухати. І, здавалось, що він не завжди жив у Ірані, скоріш за все, подорожував.

Наприкінці екскурсії, Сем нарешті смикнув Брідж за рукав її сорочки та потягнув у бік. Йору слідував за ними. Зала із коридором знаходилась у іншому крилі плацу Голестан. Коридор – це взагалі була така непередбачувана штука, що знати напевно його місцезнаходження у іншій країні було б за свято. Вперше єгері Альянсу виявили коридори наприкінці Другої світової війни.  Це явище явило себе у Празі, 7 травня 1945 року, під час Празької наступальної операції. Під час операції декілька солдат зникли, а потім їх чарівним образом було знайдено у Переяславі, в Україні. На той час їх би могли заклеймити дезертирами, але їм пощастило. Звичайна людина із сонячної сторони світу не здатна ні побачити, ні доторкнутися до явища Межі. Ті троє запевняли, що неочікувано вони наче провалилися у якусь яму і виявили там щось схоже на печеру. Вони блукали печерою декілька годин, аж доки не наштовхнулися на двері. Двері у печері. Силами Альянсу ремісників трьох солдат та їхні родини було врятовано від розстрілу і зараховано до лав Гільдії єгерів. Саме вони і послужили першими провідниками до місця, де вони провалились у ту саму «яму».

Коридор представляв із себе міжпросторовий та міжчасовий парадокс. Якщо більш детально, то це був розріз у просторі та часі, який торкався до Межі. Почалися дослідження. Перша версія – це телепорт, такий собі портал для швидкого переміщення, аномалія на Межі. Друга версія – Межа має ефект пам’яті, і цей шлях, скоріш за все, просто пам'ять траєкторії, за якою рухалась якась могутня тіньова істота. І якщо це так, то таких шляхів має бути дуже багато. Почалися пошуки інших коридорів і виявилося, що цих аномалій на планеті дуже багато. Назву «коридор» установили відповідно до того, як виглядала ця аномалія для людського ока. Широкий коридор із рівною підлогою, іноді можна було б навіть побачити під ногами плити чи каміння, із заокругленими стінами, що вкриті сяючими часточками мани, ефіру, зіркового пилу та інших проявів чарів у світі. До того ж, телепорт, за логікою, мав переносити об’єкти миттєво, а коридором потрібно було йти щонайменше декілька хвилин, а щонайбільше – декілька годи, шо логічно. Але виявивши коридори, їх почали відмічати. У ході досліджені було виявлено, що коридори бувають різної довжини, деякі з’єднують різні кінці світу, деякі – сусідні міста. Існують коридори, які мають лише одні двері, а є і такі, у яких знаходиться декілька десятків виходів у різні точки світу. На місцях коридорів, де могли, починали будувати штаб-квартири Альянсу, щоб легше було налагоджувати комунікації. Де не можна було щось побудувати, там виставляли регулярний нагляд силами Альянсу. Були і такі коридори, до яких взагалі важко було підступитися не порушуючи закону і не провокуючи міжнародних конфліктів. Одним із таких коридорів знаходився у Тегерані.

Нарешті команда дійшла до тієї самої зали, де мався бути прохід до коридору. Дивно, але тут не було жодного охоронця чи спостерігача. Сем оглядівся та, не виявивши небезпеки, махнув рукою Брідж і Йору, вони проникли до зали та вже направлялися до дверей коридору, як неочікувано щось просвистіло у них за спинами. Йору різко, без попередження, розмахнув крила та накрив ними Бріджит та Сема, поваливши їх на підлогу. На його обличчі відобразилась гримаса болю. Але він все рівно вскочив на ноги та продовжуючи тримати крила як щит, закриваючи команду, обернувся до нападника. При вході у залу стояв той самий екскурсовод. Але тепер він виглядав трохи інакше. Очі його палали багряним полум’ям, а за спиною іскрилися три пари полум’яних крил. Виглядав він взагалі не дружелюбно.

- Твою ж мамзель… - прошепотіла Бріджит, - це що за чортівня?!

- Дядьку, ви чого… - спробував вийти на контакт Сем, - ми ж так, просто проходили повз…

- Не рухайтеся, - неочікувано прошипів Йору, - до вас ще не доперло хто перед вами?!

- А ти з них самий здогадливий? – заговорив чоловік.

- Можна й так сказати, - кивнув Йору, - ми не вороги! Дайте пояснити!

- Спочатку склади крила! – наказав чоловік.

- Добре, - Йору кивнув, випускаючи з рук нагінату, - я складу. Але і ви також…

- Думаєш, ти в праві мені наказувати?

- Я закликаю до вашої справедливості, - тихо сказав Йору.

Крила тенгу розсипалися сотнями напівпрозорих пір’їнок. Він зробив крок вперед.

- Тепер ви, - сказав він.

- Ти склав крила, кинув зброю. Ти зовсім беззахисний. А найголовніше – ти зрозумів, хто я. І ти гадаєш, шо можеш мені наказувати?

- Я прошу. До того ж, я вже казав. Ми вам не вороги, Творець Межі, Фенікс.

- Хм… - чоловік всміхнувся та клацнув пальцями.

Крила його зникли, очі знову стали людськими, а усю залу затягнуло тонким золотистим бар’єром, наче плівкою. Чоловік підійшов до Йору, оглядів його зверху до низу, і одним різким рухом висмикнув у нього з плеча золоту пір’їну. Йору поморщився, але навіть не зойкнув.