Глава 17

Чорнокрилі

Березень
Кіото, район Ямашіна

Тенгу – древній та могутній клан зі своїми традиціями та звичаями. Споконвіків тенгу належали до еліти світу йокаїв та були вірними одному із стовпів японського демонічного пантеону, Білому лису. Глава клану Року був могутнім воїном і сповідував шлях війни. Він вів клан століттями. Але, він був вірнім Білому лису, не зважаючи на те, що був набагато старшим від нього, древнішим. Білий лис Якіхіро, нащадок первозданного кіцуне, з’явився  у пантеоні неочікувано і за лічені місяці показав себе надзвичайно могутнім воїном, який мав не тільки руйнівну силу, але й був хитрим та вмілим стратегом. Він став наймолодшим стовпом, Оні його обожнював усією своєю чорною душею. Білий лис, наче скажений, бажав руйнувати, вбивати, нищити. Оні бачив у Якіхіро свого наступника, але…

Року підтримував лиса навіть тоді, коли той вирішив з’єднати свою долю із долею простої смертної. Року поважав війну, але розумів важливість миру. А от Сайба – ні. Він ніяк не міг прийняти того факту, що війнам настав кінець. Він не розумів поваги до клану Тенгу, він жадав страху. Він не міг примиритися із тим, що його, сина великого Року, не бояться так, як боялися його величного батька чи Білого лиса Якіхіро. Він жадав показати себе в бою, але кланові війни були зовсім не масштабними і більше нагадували вуличні бійки. Тож стати великим воїном клану Тенгу Сайба так і не зміг. Саме тоді заздрість та злоба засіли у його серці. Він був впевнений, то кохання до смертної зробило Якіхіро м’якотілим, через Марію він більше на бажав війни, не бажав завоювань та звершень! І саме через це настав той самий мир, у якому йому, Сайбі, не було місця у ролі воїна, повелителя та героя клану. У мирний час героїв не буває, так він вважав.

Багато спроб було вбити Марію. Тоді Якіхіро знову би втратив свою людяність, повернувся би у той відчай та темряву з якої і виліз. Тоді всю Межу залило б кров’ю, а Сайба нарешті зміг би проявити себе як воїн, перевершити свого батька і навіть самого Білого лиса, так він вважав. Але жодна спроба не увінчалась успіхом. До того ж, Року запідозрив, що у замахах на жінку лиса винен ніхто інший, як Сайба, його спадкоємець. То був перший великий скандал у клані. Року зробив все, щоб Якіхіро так і не дізнався, хто винен. Саме тоді він вирішив виказати свою повагу та вірність, запропонувавши свого онука у якості охоронця для принцеси, що ще навіть не народилась. Він заприсягся тренувати та виховувати Йору, як вірного та сильного супутника для дитини, яку носила під серцем Марія.

На сонячній стороні світу, Якіхіро взяв собі прізвище Хагане, що означає «сталевий». А коли народилась дівчинка, її назвали іменем, що означає «дух». Сталевий дух, Хагане Рей. А клан Тенгу на сонячній стороні взяв собі прізвище Кіріно, туман. Спадкоємець клану був названий поетично, Туманна Ніч, Кіріно Йору. І саме його обрав Білий лис аби той захищав його доньку. Але, як би вони не називали на тому боці Межі, де панують люди, на тіньовій стороні вони все ще лишалися кланом Синього полум’я та кланом Чорнокрилих. І якщо для клану Кіцуне традиції створював сам Якіхіро, створюючи одну могутню родину, то звичаї та традиції Чорнокрилих писала сама історія.

Клан Кіцуне був створений самим Якіхіро. До нього кіцуне були самі по собі, ділили територію іклами та пазурами. Великий Білий лис зумів всього за декілька років зібрати кіцуне у одну велику родину. Клан було сформовано за принципом розподілу ролей. Були тут кіцуне-охоронці, воїни, розвідники, були і лікарі, і мисливці. Але основної особливістю клану було те, що жодна з ролей не підпорядковувалась іншій. У клану був один лідер, його жінка – хазяйка, та їх донька. Якіхіро постарався підтримувати прагнення кіцуне бути вільними та сильними. Але саме це його правління зробило цей маленький клан одним із наймогутніших у японському пантеоні. Кіцуне поважали лідера, були йому вірні, трималися його, адже попри своє дике так криваве минуле, він був справедливим та розважливим у своєму теперішньому, поряд із «цією жінкою».

З кланом Тенгу було інакше. Клан був поділений на головну та побічну гілки. Влада була зосереджена  у руках головної гілки. Наслідування клану, звання глави передавалось від батька до сина, але були свої нюанси. Якщо у клані хтось був не задоволений правлінням глави, він міг кинути йому виклик. Але навіть тут були свої умови. По-перше, той, хто кидав виклик, мав належати до головної гілки клану, якщо невдоволений був із побічної гілки клану, за нахабство його могли вбити. А по-друге, у того, хто кидав виклик, мало бути дещо вагоме і важливе, що б він міг поставити на кін. Це мало бути щось, чим тенгу дорожить найбільше за все на світі.

- Що за жарти? – Сайба вже не говорив, він гарчав, - що це означає, Фуміко!?

- У свій час ви боролися за мене! – спокійно промовила його дружина, - отже, наш син може боротися за неї!

- Заради неба, Фуміко! – старший тенгу почервонів, - ти хоч розумієш, хто стоїть біля тебе?! За вишуканим вбранням не сховати ханйо!

- Перед тобою донька самого Білого лиса! – спокійно сказала Фуміко, - найкращої партії нашому сину я не могла і бажати!

Весь цей час Рей стояла наче по струнці. Вона лише намагалася зрозуміти, що зараз відбувається. Вона прийшла просто підтримати Йору у його безумній ідеї, а опинилась у центрі сімейної драми ще й у ролі нареченої. Нареченої!?

- Це ще що за приколи… - пошепки промовила вона самими губами.

- Циц, - шикнула на неї Фуміко, а потім звернулась до свого чоловіка, - я ваша вірна супутниця у житті і у смерті, ви мій володар та повелитель до мого останнього змаху крил, до останнього подиху. Але я перш за все господиня клану Тенгу і я маю піклуватися про нашу величну, могутню родину! Тенгу не хочуть війни, мій володарю. Тенгу завжди прагнули до миру та процвітання! Але не шляхом кровопролиття. Наші крила створені для неба та свободи, не для війни та вбивств!