Частина друга

Частина друга

Пандемія

Глава 14

Йормунганд

Лютий
Ісландія, околиці Сельфосса

Тонкий шар снігу приємно хрускав під ногами. Далеко на горизонті миготіли ліхтарі міста Сельфосс. Маленькі сніжинки кружляли у повітрі і танули від гарячого дихання. Опер-група розбила табір на непримітному схилі серед величезного каміння, поряд із невеличкою печерою. Єгері ставили намети, зброярі та польовий медик займалися вечерею, два ювеліри вартували поряд із табором, а ще два відправились патрулювати околиці.

Завдання занесло тринадцяту опер-групу мало не на інший край світу. За останні два місяці у світі дещо суттєво змінилося. З приходом нового року, світ наче похитнувся. Скверна проникала крізь Межу, її прояви було виявлено у інших країнах. Альянс ремісників всерйоз зайнявся пошуком розколів межі, адже все ніхто не вірив, що він один. І тепер загроза, на яку дивились крізь пальці, стала для всіх гільдій першим пріоритетом, тому що зміни у тіньовому та на Межі вже в повній мірі впливали на життя звичайних людей. Змінилися й умови у яких працювали опер-групи. Відрядження та сумісні місії із другими відділеннями стали майже нормою. Але для кіотського відділення це були не єдині зміни.

Бріджит нарізала м'ясо та кидала його у великий казан. Їй завжди подобалось таке життя. Було у цьому щось романтичне. Ви ставите намет, готуєте їжу на багатті, милуєтесь зоряним небом. Будь-яка страва, яку приготуєш на відкритому вогні, матиме особливий запах, вона матиме аромат диму та деревного вугілля, навіть спеції просочуються у м'ясо якось по особливому, надаючи йому неперевершеного смаку. Ще б не потрібно було на когось полювати та вбивати, ціни такій роботі не було б. Брідж замріялась, відволіклась та полоснула себе по пальцю здоровенним ножом. Елиша Кейно, медик опер-групи Сельфосса, зреагував миттєво і одразу ж взяв з аптечки невеличку колбочку.  

- Покажи, - сказав він.

Брідж протягнула йому свою руку. Тут варто зауважити, що Еліша був високим темношкірим кенійцем. І на його фоні усі його колеги, навіть смертоносні ювеліри, здавалися цуценятами. Він був просто велетенським. Високим, широкоплечим. Маленька долонька Бріджит мало не потонула у велетенській долоні Еліши. Та не дивлячись на свій зовнішній вигляд, це був дуже добродушний та приємний чоловік. Він не розумів ні слова японською, але просто бездоганно спілкувався китайською, англійсько, німецькою та російською мовами. Тож знайти з ним спільну мову змогли всі. Еліша перевернув колбочку над пальцем Брідж, блакитна рідина потрапила на рану та миттєво її загоїла.

- Ого, - Брідж підняла пальця на рівень очей, - от скільки чула про цю розробку Гільдії медиків, а на собі ні разу не використовувала. Юнлань завжди каже «не перебільшуй, саме заживе».

- Використання еліксиру «Генезис» дозволено лише в польових умовах та у битвах, - сказав Еліша, - або у дуже критичних ситуаціях, коли пацієнт на межі смерті.

- Он воно як. А чого так?

- Його дуже важко синтезувати, для виготовлення потрібні квіти едельвейсу та кадупул і це навіть не найважче, що потрібно дістати. Така порція, - медик показав на долоні маленьку колбочку у якій було не більше 200 мл, - виготовляється півтора року. До того ж, дія «Генезису» доволі обмежена. Він може залічити лише порізи та відкриті рани, зупинити кровотечу, але не більше. Він не відновить пошкоджені органи, кістки, не лікує від отруєнь та інших хвороб.

- Але може врятувати від втрати крові, - заворожено пробурмотіла Брідж, - дякую, Ел.

- Нема за що, - медик сховав аптечку, - до речі, Бріджит, я все хотів запитати. А ці двоє… вони завжди так себе поводять?

- Ці двоє?.. Ааа… ти про нашу солодку парочку, - зніяковіло посміхнулась Брідж, - ну, як сказати «завжди»… вони й працюють разом зовсім недавно, так що…

- Серйозно? Недавно – це скільки?

- Ну, трохи менше трьох місяці, - після короткої паузи відповіла Бріджит.

- Та не може цього бути! Вони ідеально спрацювались! Наче знайомі вже багато років! Хоча, з боку здається, що ще трохи і вони один одного повбивають, - Еліша витріщився на дівчину, - ти зараз не жартуєш?

- Ні, цілковита правда, - кивнула вона, - вони почали працювати  на початку січня.

- Але, що між ними трапилось? – до розмови доєдналась одна з єгерів Сельфосса, Гаррієт. Бліда, світловолоса дівчина, якій лише нещодавно виповнилось вісімнадцять років.

- Як сказати, - задумалась Брідж, - нічого між ними не сталось. Це, скоріш за все,  непорозуміння. Непорозуміння через кохання та ревнощі.

- То між ними такі стосунки?! – ще три єгері мало не перекинули намет, так прислуховувались.

- Ви не так зрозуміли! – почервоніла Бріджит.

- Не переймайся! Ми все розуміємо! У нас час це не рідкість! Тут всі толерантні, - майже пошепки почав заспокоювати її Еліша.

- Та ні, ви серйозно не зрозуміли!

- Ти що тут вже людям наговорила?! – позаду виник силует.

Бріджит повільно обернулась. Погляд Хару її мало не спепелив.

- Не вбивай, - застогнала дівчина, - я не те мала на увазі.