Глава 6

Івона

- Рей, будь ласка, заспокойся! Інакше шов буде нерівним, - Юн стояла над Хагане із хірургічною голкою, та намагалась почати зашивати рану.

Але Рей біснувалась, наче дика тварина, загнана у пастку. Після того, як Олександр і Рей були врятовані чорнокрилим, Хагане втратила свідомість, а юнак викликав підмогу. Коли некомата розвіялась, зрівнявся і розкол Межі, тож єгері на чолі з Семом знайшли їх швидко. Звісно ж, чорнокрилий єгерів чекати не став і зник навіть не представившись. Коли Рей прийшла до тями, перше, що вона запитала, то це саме куди подівся їх рятівник. А коли зрозуміла, що він втік, спробувала заморозити Олександра, але втративши багато крові вона не змогла сконцентруватися. В хлопця полетіло все, що втрапило їй під руку. Інструменти Юн, чиясь чашка, бинти.

- Невже я так багато просила! – гарчала Рей, - просто чекати мене коло машини! Ти вивчив чотири мови! А таку просто річ не допер!!!

- Та я просто хотів допомогти!!! – Олександр також зривався на крик, - я нічому не навчусь, якщо стоятиму біля твоєї бісової машини!

- А ти допоміг! Дякую тобі, курча! – Рей шукала, що б кинути в нього ще, - в мене розпанахане плече! Рука тепер не буде нормально функціонувати днів зо два! А ще! Ще!!! Він втік! З’явився! І знову зник!

- Він?.. – Олександр замислився і тут же отримав у лоба чорним записником Юн, котрий та необережно не забрала зі столу, - Ай! Навіжена! Істеричка!

- Що в вас тут коїться?! – до кабінету ввійшла Нішида, за нею – Бастія.

- Шеф! Навіть не просіть! – прогарчала Рей, - ось плоди його втручання! І шо тепер?! Саме тоді, коли в нас лишився лише один ювелір! Депортуйте його туди, звідки приїхав!

- Рей, заспокойся! – знов спробувала приступити до роботи Юн, - в тебе знову відкрилась кровотеча.

- Ну ні, я не заспокоюсь! – рявкнула дівчина, - я його приб’ю! Я!.. Ау, ау, ау! Твою ж… Бастія!

Бастія, абсолютно спокійно наблизився до дівчини, поклав руку на її поранене плече та стиснув пальцями рану. Біль змусив дівчину миттєво заспокоїтись.  

- Бастія, щоб тебе… - прошипіла дівчина.

- Юнлань, будь ласка, роби свою роботу, - все так же спокійно промовив стратег, - Рей, заспокойся і дай їй тебе склеїти. А ти, Олександр Жар, іди за мною.

***

Зізнатися, Бастія трохи лякав. Принаймні, з усіх мешканців штаб-квартиру тринадцятої опер-групи він виглядав моторошно ніж будь-хто. Олександр мовчки слідував за ним, доки вони не спустилися не вийшли на перший поверх.

- Давай, - не обертаючись промовив Бастія, - у тебе є рівно шістдесят секунд, щоб виплеснути всі емоції від твого першого завдання у парі з Хагане.

- Та вона навіжена! – мало не захлинувся власним обурення хлопець, - я приїхав сюди спеціально, щоб навчатися у неї! У найкращого ювеліру! Спостерігати! А вона! Хамовита! Егоїстична! Ще курчам мене обізвала! Вона відмовляється будь-що мені пояснювати! Вона не дає мені навіть бути присутнім поряд! Чи це взагалі нормально?! Не дивно, що з нею ніхто не хоче працювати! Вона нікому не дає відчути себе хоч на секунду потрібним! Все сама, сама!

- Багацько емоцій. А ви знайомі всього добу,  - Олександр все ще бачив лише потилицю Бастії, але по його інтонації відчув, що той насміхається, - малий, а що ти знаєш про Рей Хагане?

Олександр задумався. Всі його знання були обмежені інформацією із бази даних Альянсу ремісників та тим, що стисло розповіли члени опер-групи №13.

- Хагане Рей 25 років, вона ханйо, володіє сімома мовами рахуючи рідну. Одна з наймолодших ювелірів із рангом Алмаз. Навчання проходила у спец-таборі для ханйо. Її зброя – нагіната, - невпевнено промовив юнак.

- Наче абзац із Вікіпедії, - Бастія обернувся до нього, - простіше кажучи, ти не знаєш про неї нічого. Ну прийшли.

Вони зупинилися біля дверей у самому дальньому кутку першого поверху. Олександр цих дверей навіть не бачив. Коли Бастія їх відкрив і пропустив хлопця попереду себе у кімнату, Жар був спантеличений. Всі стіни кімнати були завішані фотографіями у чорних рамках, наче вся ця кімната була меморіалом. Тут були і молоді люди, і зрілі, навіть старці. Об’єднувало їх одне – вони вже давно буди мертві. Олександр зрозумів це одразу, адже посеред кімнати стояв невеличкий вівтар із пахощами та свічками.

- Тут ми виказуємо шану нашим полеглим товаришам, - сказав Бастія тихо, - підійди сюди.

Олександр слухняно виконав наказ. Бастія зупинився поряд із фото та вказав на нього. На фотографії була зображена дівчина. Русі коси, великі блакитні очі, широка та щира посмішка, веснянки. Вона виглядала як слов’янка із підручників.

- Це – Івона Новак, - вимовив Бастія, - Івона – причина, як ти висловився, навіженості Хагане у роботі.

***

У кожній культурі є свій Демонічний пантеон. Пантеон, до якого входять найсильніші тіньові міфології, стовпи, які керують усією нечистю культури. І стовпам заборонені будь-які почуття до людей, окрім ненависті. Ханйо від крові стовпа пантеону – це виняток. Таких як я майже не існує, адже стовпи ненавидять людей.

Моя мати – наполовину японка, наполовину українка.  Разом із батьками вона переїхала до Токіо, тут навчалась, вступила до університету. Якщо порівнювати у масштабах нашого світу – вона звичайнісінька жінка. Ні її батьки, ні хтось ще з наших предків ніколи не торкалися Межі. Чому саме батько обрав її – я не знаю. Але знаю точно, він був закоханий до нестями.