Глава 2

Альянс ремісників

Серпень
Кіото, район Укьо

-  Отже, вона просто взяла… і покинула його у лісі, - голос сталевий, наче полоснув повітря.

Жінка віком десь до 40 років. З коротким каштановим волоссям, ідеально рівною зачіскою, пронизливими карими очима. Одягнена у темно синій діловий костюм, білу блузку, розстібнуту мало не до пишних грудей. Вона була гарна. Навіть занадто, як на сорокарічну азіатку. У ней були трохи різкуваті риси обличчя, гоструватій ніс і такий владний погляд, що група єгерів, що здавала їй наразі звіт, просто тремтіла.

- Хлопче, - жінка звернулась до юнака, що сидів позаду єгерів, - давай-но ще раз прояснимо ситуацію. Із пастки вас врятувала дівчина.

- Так.

- Така… з довгим попелястим волоссям, не дуже високого зросту і зі здоровенною нагінатою.

- Так.

- А потім вона просто втекла.

- Ну… виглядало це так, але…

- Тебе привезли єгері.

- Ну, це так.

- А мала вона! Я відправила її зустріти тебе.

Жінка сіла у крісло за столом і звернулась до лідеру групи єгерів.

- Ви можете бути вільні, Ден, - сказала вона, - і, будь ласка, коли побачиш її, скажи нехай зайде. А ще краще, відправ когось по неї. У цей час вона зазвичай у районі Мінамі.

- Як накажете, шеф.

Єгері вийшли з кабінету. Жінка повернулась до хлопця.

-  А тепер – ти, - промовила вона вже трохи м’якіше, - отже, тебе звати Олександр Жар.

- Так, пані, - кивнув хлопець.

-  Моє ім’я Нішида Норіко. Я шеф 13-ої групи Альянсу ремісників. Почнемо з прояснення ситуації, що склалася навколо тебе. Ти прибув у Кіото з України. Увесь твій шлях тебе супроводжували три єгері, але ви з ними розсталися у Токіо. Тебе посадили на автобус із туристичною групою і наказали очікувати на вокзалі, доки тебе не заберуть. Все вірно?

- Так, пані Нішида.

- Яким чином ти опинився у лісі, хлопче?

- Якщо чесно, я навіть не зрозумів, як опинився втягнутим у всі екскурсії, - знизав плечима Олександр, - просто, вперше у Японії, вперше у Кіото… а тут ще й фестиваль Даймондзі…

- Дитино, ти міг загинути, - похитала головою Нішида, - добре. Ходімо за мною. Проведу тобі екскурсію.

Вона піднялась із крісла і жестом покликала хлопця за собою. Штаб-квартира 13-ої групи Альянсу ремісників була не великою у порівнянні із київським штабом. Це був двоповерховий будинок. На другому поверсі розміщався кабінет Нішиди та декілька жилих кімнат. На першому поверсі розміщався величезний архів, с купою полиць, завалених під саму стелю паперами, книжками, альбомами. Тут же було декілька невеличких робочих кабінетів з комп’ютерами, дошками, на яких біли приліплені вирізки із газет, роздруківки із різних сайтів та щось розписане чорним та червоним маркерами. На першому поверсі також був достатньо великий арсенал, він зацікавив хлопця найбільше. Адже лише одна кімната вміщала у собі величезну кількість найрізноманітнішої зброї: від холодної до вогнепальної. Тут були і майстерно викувані катани, і метальні ножі, і пістолети, і навіть шкіряні батоги. У арсеналі також біли пристрої для пасток. Підвал більше був схожий на бункер. І саме у цьому бункері розмістився павільйон для тренувань.

- Я впевнена, ти багато знаєш про те, як влаштований наш світ, але я маю дотримуватися традиції і розповісти тобі ще раз, - промовила шеф поважно, коли вони повернулись до її кабінету, - світ, у якому ми живем, не єдиний. Наш світ – це як море і берег. Море омиває берег, торкається його, але не є єдиним із берегом. Суша – це світ людей. Він простий та світлий, ми називаємо його сонячним. Люди роками живуть на сонячній стороні світу і навіть не усвідомлюють цього. І це, я гадаю, на краще. Море – це світ нечисті, тіньовий. Міфологія усього світу живе у тіні, поряд із сонячним світом. Колись ці два світи були єдиним цілим.

Вона зробила паузу.

- Міфологія – це не фантазії безумців, це історія. Але таке тісне існування із нечистю не дуже добре впливало на людей. Нечисть завжди буда сильнішою за людей. І вона не завжди була милосердна до людства. Баланс світу був порушений. І від цього постраждали не лише люди. Люди намагалися чинити опір, намагалися воювати. И ця війна спустошувала не лише світ сонця. Серед тіньових були і ті, хто не бажав людям зла. І саме такі першими виступили за створення межі між сонячним та тіньовим світами. П’ять диво-птахів та п’ять демонів змій, наймогутніші із усіх тіньових, уклали союз із людьми та створили Межу, відокремивши тінь від сонця. Звичайні люди більше не могли бачити нечисть, а нечисть більше не могла свавільно вторгатися до людського світу. Диво-птахи та демони-змії підтримували Межу віками, а люди, котрі були причетні до укладання договору – тримали її під контролем. Так і з’явився Альянс ремісників, тих, хто жив між двома частинами одного світу, тих, хто жив на Межі. З древніх часів це біли ті, хто здатен бачити більше. Шамани, медіуми, знахарі… Вони передавали свої здібності поколіннями, розвивалися, змінювалися з плином часу. Наразі, Альянс шукає «особливих» людей по всьому світу. Залучає до нас оберігає від тіньових, для яких такі люди – ласий шматочок. Такі люди, як ти. Ти ж розумієш, чому ти тут?