15. Чи потрібен захист

Дмитро ретельно спланував день Таниного народження. Цікаву ідею йому підказав Тарас - новий знайомий. Тож хлопець ще порадився з мамою і обрав для Тетяни у подарунок святкування дня народження на скеледромі. Втілення майже повністю лежало на плечах Дмитра. Бабуся обіцяла спекти великий торт. Мама завчасно дізналася від малої, скільки своїх друзів вона запросить на день народження, і розіслала їхнім батькам повідомлення із запрошеннями. Дмитро домовився з персональним  тренером про дві години розваг на дитячих гірках і стільки ж  на дорослих. Поки мала з її друзями буде  гратися, для дорослих він планував справжні змагання. Правда, план Дмитра було трохи відкориговано. Бабуся сказала, що вона б із радістю полазила по тій пластмасі, але мусить вболівати за меншеньку. Мама просто відмовилася - їй хотілося звичайнісінького релаксу за кавою. Дмитро кинув ідею про змагання Тарасу. Той був  руками й ногами "за". Ну а для Віки з Настею це мав бути сюрприз. 

Дівчата домовилися зустрітися біля скеледрому. Кілька днів тому скинулися грошима і купили малій  круті навушники. Дмитро гідно оцінив, сказав, що відпад — які круті. Тож, маючи один подарунок на двох, мусили прибути одночасно.

Коли Вікторія прийшла на обумовлене місце, Настя вже чекала на неї. Вікторія, глянувши на подругу, трохи  отетеріла. Попри  Дмитрове прохання одягнути щось зручне, Настя красувалася у коротенькій мініспідниці, топі та недбало накинутій поверх нього короткій, шкіряній куртці. До такого прикиду вона додала доволі викличний макіяж за усіма законами тік-токівського правильного мейкапу, сережки - великі кільця та зібране у тугий хвіст на потилиці волосся. Вікторія аж здивувалася, як подрузі вдалося з неслухняних кучерів зробити настільки пряме волосся. Це ж потрібно було не одну годину в нього вкласти. Хай там як, Настя виглядала неперевершено. Віка поряд  з нею скидалася на сіру мишку. Вона прямо слідувала Дмитровому проханню, тож одягнула  легінси, майку та поверх неї худі оверсайз.  Підвела вії злегка тушшю, а на губи нанесла звичайну гігієнічну помаду. Волосся зібрала у недбалий пучок високо на потилиці. Найзручнішими у її гардеробі були зелені кеди-конверси, тож зараз вони виконували роль найяскравішого елемента у її  зовнішньому вигляді. 

-Настю, Дмитро ж говорив одягнутися, щоб було зручно, - пошпетила подругу.

-Мені зручно, - Настя вхопила Віку попідруку, - я хочу, щоб йому ні до кого не було діла, лиш до мене. А то він на той скеледром щось частенько почав бігати. Я маю бути готова до всього. Ходімо?

-Ну, гаразд, - протягнула Віка, не зовсім розуміючи, до чого такого має бути готова Настя у такому вигляді.  Вони пройшли вздовж вулиці і зайшли у приміщення скеледрому.

Дитячу територію скеледрому заливало світло. Стіни навколо нагадували зріз гігантського, фантастичного пирога: яскраві неоново-рожеві, бірюзові та сонячно-жовті штучні камені-зачепи густо всіяли різної висоти схили.

Таня сьогодні  була тут королевою. Іменинниця стояла в центрі зали, затягнута у новенькі спортивні лосини та блискучу страхувальну систему. Дві косички, заплетені  мамою ще зранку, кумедно стирчали у боки. Поруч тупцяли двоє її найкращих подруг із класу. Зараз дівчата  викручувалися в усі боки, бо тренер сказав їм розім'ятися перед подоланням вершин.

- Ну що, альпіністи, готові підкорити Еверест? — весело вигукнула Віка, махаючи  Тетяні рукою. Мала кинулась до Віки з Настею, вислухала чемно привітання, вхопила подарунок і повернулась до своїх подруг. Вони всі разом взялися розгортати його, а тоді захоплено заахали. Тетяна одразу ж начепила навушники на вуха і увімкнула музику.

Та за хвильку до них підійшов  тренер і свято драйву розпочалося.

- Ну й де решта? - покрутила Настя головою. Вона побачила в кав'ярні маму Дмитра і, потягнувши за собою Віку, підійшла привітатися. Поки розмовляли про Тетянині враження від скеледрому, Дмитро вибіг із найближчої  зали та кинувся до дівчат.

- Супер. Усі в зборі. Мам, ти не проти, якщо я дівчат заберу?

Мама, усміхаючись, похитала головою, мовляв, не проти.

-Настю, а ти взяла з собою щось переодягнутися? - глянув на дівчину. Настя закопилила губу. Вона явно очікувала компліментів.

-Ні, а що треба було? - повела бровою.

Дмитро почухав потилицю.

-Ти дуже красива. Але зараз щось вигадаємо, - вхопив дівчат і потягнув у зал для дорослих скалолазів.

У кутку біля найвищої стінки до них спиною стояв хлопець. Він якраз закінчував одягати страховку. Дмитро потягнув дівчат саме у той куток, і Віка, добре розгледівши хлопця, запанікувала найбільшою панікою в її житті. "О ні, ні, ні…" — забамкало їй в голові, коли Дмитро ляснув хлопця по плечу і як тільки той повернувся, заявив:

- Знайомтеся, це Тарас. Тарас — це моя дівчина Настя, а це моя найкраща подруга з дитинства Вікторія.

Тарас потиснув руку Насті, а тоді глянув на Вікторію:

-Привіт, принцесо, - усміхнувся, дивлячись їй просто в очі, та простягнув руку для вітання.