14.1

І от тепер Віка у своїй кімнаті намагалася знову впоратися із дивними почуттями, на які перегляд серіалу так і не вплинув. Вона закрила ноутбук і всілася на ліжку. "Все, пожаліла себе і досить. Вікторіє, слово "якби" у даному випадку нічого не змінює. Не дарма ж приказка така є: «Якби у роті росли гриби, то до лісу не потрібно було б іти». Уже все відбулося, і час назад не повернути. Чаааас назад не повернуууути"- несподівано заспівала голосніше. Тоді підхопилася з ліжка і застрибала по кімнаті. "Все буде добре, все буде добре. Ти його не побачиш більшеее. А як побачиш, то роби вигляд, що не побааачиш. Всееее буде доообре", - перейшла на тонкий альт, жестикулюючи, мов вправна оперна діва перед дзеркалом. Кіт, що мирно дрімав на ліжку, підірвався, вирячив перелякано очі і дременув під ліжко.

- Віко, у тебе все гаразд? - мама постукала легенько в двері. 

- Так, мам, все добре. Практикую нові методи терапії, - крикнула Віка.

- Гаразд. Але вони якісь дивні, твої методи. Хоч впевнена, дуже дієві. А у мене сьогодні знову побачення, - мама напів відкрила двері у кімнату Вікторії. Батон, який тільки чекав цього щасливого моменту, вирвався з кімнати, мов ошпарений. Схоже, вирішив, що йому самому терапія не завадила б. У Вікторії миттю відпало бажання співати.

- Це хтось новий, чи той самий, що й минулого разу? - вдавано спокійно запитала, повільно всідаючись на ліжко.

-Слухай, невже я схожа на мадам, що міняє партнерів  як шкарпетки? Звісно ж, той самий, що й минулого разу. Його звати Ярослав. Мама зайшла у кімнату та покрутилася перед донькою, 

- Як я тобі?

Віка глянула на маму:

- Ти гарна, як, в принципі, і завжди.  

Вона казала правду. У синій сукні, що вільно спадала від талії до колін, мама виглядала неперевершено.

- Приємного вечора з Ярославом, -  мовила дівчина з притиском на імені і потягнулася за підручниками, усім своїм виглядом показуючи, що вона збирається бути дуже зайнятою.

-Тобі не цікаво, хто він? — Мама зрозуміла, що донька хитрує.

- Ні. Це не моя справа, - Віка знизала вдавано байдуже плечима. Насправді вона лукавила. Їй хотілося запитати маму, чи це все серйозно, але вона подумала, що це всього лише друге побачення. У мами є ще час розчаруватися, і вони знову будуть з Вікою і Батоном звичною сім'єю без  усіляких зайвих чоловіків.

"Ну, а тепер - улюблена англійська", - взялася неохоче за навчання, коли мама вийшла з кімнати.