12.Хвиля любові

Смузі з назвою «Хвиля любові» спричинило не просто хвилю, а цілий ураган. На превеликий жаль Вікторії - зовсім не любові. На півдорозі додому живіт дівчини невдоволено забуркотів. Тоді ще раз. Віка пришвидшила кроки: «Ще тільки цього не вистачало. От тобі і коктейльчик», - за кілька секунд Вікторія так хотіла в туалет, що летіла додому мов на крилах, одночасно шукаючи у кишенях ключі. Вони ніяк не знаходилися. Вікторія обшукала двічі всі кишені і лише тоді згадала, що ключі так і залишилися лежати на столику, коли вона виходила зранку з дому. "Катастрофа!" - Вікторія не знала ,що робити. Повертатися до Насті, навряд чи встигне. Живіт скрутило не на жарт. Мама сьогодні працює тільки до обіду, тож вона вже точно вдома. "Подзвониш у домофон. Не панікуємо, Вікторіє", - вона вже бачила свій будинок. Ще кілька десятків кроків, і дівчина зупинилася біля дверей власного під’їзду. Тільки повернулася натиснути кнопку, як поглядом уткнулася в аркуш паперу, прикріплений кимось поверх  кнопок з номерами квартир. Зловісні літери «Домофон не працює. Скористайтеся ключами» мов насміхалися з неї.

-  Ну, тільки цього не вистачало, - Віка аж застогнала від розпачу та від чергового урагану в її животі. - Що робити? Що робити? — паніка охопила дівчину, і в уяві постали не надто презентабельні картини того, що могло статися зараз.

-Де мій телефон? Точно, потрібно подзвонити мамі, - вона закопирсалася в сумці, витягла телефон і натисла кнопку, щоб розблокувати його. Екран телефону залишався чорним, віддзеркалюючи обличчя Вікторії.

- Ооо, ні, я ж забула вчора поставити його на зарядку, - Віка мало не плакала. Буря у животі трохи вщухла, і дівчина, глибоко дихаючи, намагалася обдумати ситуацію. «Ну, Вікторіє, такого ще з тобою не траплялося, навіть у дитячому садочку», - дівчина відвернулася від дверей, оперлася на перила сходів й вирішила чекати когось із сусідів, щоб ті відчинили вхідні двері. А там далі вона вже точно достукається, щоб мама відчинила двері квартири.

Дівчина знову відчула, як у животі забурчало. Вона замружила очі, перечікуючи, коли бурчання стихне. І тут сталося непередбачуване. Її тіло хоч і погодилося з планом не осоромити Вікторію на людях, але вирішило, що випустити зайве повітря - це не велика проблема. Тому Вікторія тільки й змогла, що кахикнути слідом за характерним звуком. Це не врятувало ситуацію, бо звук кахикання явно запізнився. «Добре, що нікого нема поруч», - тільки й подумала дівчина, відчуваючи, що впріла від власних зусиль.

- Ого, так мене ще ніхто не вітав, - несподівано пролунало за її спиною. Дівчина вилаялася про себе і повернулася до голосу. Позаду неї стояв той самий безкультурний незнайомець, який не вмів поводитися з дверима у їхньому будинку. Цього разу в іншій футболці, але теж з англійським написом на грудях. Віка відчула, що навіть кінчики її волосся почервоніли, а про щоки взагалі не потрібно казати.

-Що? Навіть принцеси пукають, - відбуркнула вїдливо у відповідь.

- Окей, я мовчу. Ти, мабуть, ключі забула? — хлопець дивився на Вікторію. Та тільки закотила очі, усім своїм виглядом показуючи, що тупішого питання вона ще не чула.

Як тільки він відчинив двері, вона прошмигнула повз нього.

«Так, Вікторіє,  цей бовдур точно поїде ліфтом, тож твій варіант - сходи», - дівчина зовсім не мала бажання бігти на п’ятий поверх сходами. Але знаходитися з хлопцем в такому тісному приміщенні, як ліфт, ще більше не хотілося. Вона побігла вгору, подумки намагаючись заспокоїти себе в тому, що тільки-но сталося. На п’ятий поверх ще так швидко не добігала, як сьогодні. Взялася гримати у двері квартири, але якщо вже ступив у смугу невдач, то вибратись звідти важко. Двері ніхто не відчиняв."Ну де ж ту маму носить? І Батон всього лиш кіт, дверей не відчинить. А міг би, якби тренувався!" - звинувачуючи всіх і все,  Віка вже була готова заревіти на увесь голос,та почула, що хтось спускається з верхнього поверху. Це був той самий хлопець. 

- Слухай, я не хочу нав'язуватися, але почув, що ти виламуєш двері. Я так  розумію, у тебе нікого нема вдома.  Можеш скористатися моєю ванною. Я навіть почекаю у коридорі, щоб ти не хвилювалася, - мовив спокійно.

Не було сил і часу сперечатися, тож дівчина мовчки кивнула. Вони швидко піднялися поверхом вище, і хлопець впустив її у свою квартиру, рукою вказавши  напрямок  туди, де знаходилася ванна кімната.

-Ти чекаєш у коридорі, як і казав, - безапеляційно мовила Вікторія .

- Так, принцесо, - хлопець вийшов у коридор і зачинив за собою двері.