11.1.

На уроці фізкультури Дмитро підвернув ногу. І все б нічого, якби не важлива гра цього тижня. Тож переживання відсунули усе на задній план.

У четвер хлопець сидів на глядацькій лаві, знервовано соваючись на місці й безпорадно спостерігаючи за невдалою грою своєї заміни. Більшість хлопців з його команди викладалася на повну й показувала супергру. Та на позиції Дмитра у захисті сьогодні віддувався новачок, який явно був не в формі для такого запеклого протистояння.

Це був чвертьфінал міського етапу шкільної ліги. Те, чи представлятиме їхня команда школу на обласному рівні, прямо пропорційно залежало від результатів сьогоднішнього матчу. Поки що вони були невтішними. Зціпивши зуби, Дмитро намагався прийняти той факт, що зараз він безсилий щось змінити. Опухла щиколотка, як на зло, боліла дедалі дужче, майже не реагуючи на дію знеболювального. Перед виходом із дому мама, оглядаючи його ногу, співчутливо сказала, що він точно виживе. Але Дмитро розумів: якщо його команда вилетить із турніру сьогодні, то це «виживе» вже нічого не змінить.

Як на зло, новачок знову запізнився з перехопленням. М’яч, вдало закинутий суперником, протанцював округлими боками знущальну ламбаду в кошику їхньої команди й глухо вдарився об підлогу. Спортзал загудів, наче реактивний літак. Дмитро сховав обличчя в долонях. Ну все, гра майже закінчена. Якщо вони бодай не вирівняють рахунок, то всю його протеїнову дієту можна викидати на смітник.

- Привіт, як ти тут? - Настя з Вікою відтиснули глядачів, що сиділи поряд з Дмитром, убік, та всілися на їхні місця.

- Та...Ви самі що, не бачите, що робиться? - Дмитро розпачливо махнув рукою у невизначеному напрямку.

- Нога твоя як, питаю? Гра паршива, це я і так розумію, — Настя нагнулася, щоб краще розгледіти травмовану ногу.

-Настю, моїй нозі однозначно краще зараз, ніж решті мого тіла. Ну, ну, швидко прикрий його. Ти що, не бачиш? - Дмитро аж підскочив на лавці, так, мов сидів на розпеченому залізі. Дівчата підстрибнули з переляку.

- Ти чого так нервуєш? І так ясно, чим усе закінчиться, ми навіть не будемо додивлятися. Тобі, можливо, теж не потрібно? Давай з нами? — Віка співчутливо дивилася на хлопця. Він відповів, що залишиться до кінця гри, і знову прокричав лайку в бік суперників. Ті явно порушили правила.

- Гаразд, тоді. Побачимося пізніше? — Настя пильно глянула на Дмитра. Той кивнув головою, навіть не повертаючись до неї. Дівчата підвелися і попростували до виходу зі спортзалу. На виході Настя ще раз оглянулася, але Дмитро зосередився на грі команди.

-Ну що ж. Історію відмінили , щоб ми могли подивитись гру. А так як дивитись нема на що , то може давай до мене? - Настя глянула на Віку. Та погодилась. Дівчата попростували до Настиного дому. Закинули сумки з підручниками в Настину кімнату і попростували на кухню.

- Їсти хочу, сил нема, - Настя на кухні почала чаклувати з їжею. Віка всілася за стіл і підперла долонею підборіддя.

- Я теж., - вона помовчала, слідкуючи за тим, як Настя дістає каструлю з холодильника, - як ти думаєш, Ольга добре знає англійську?

- Ти про сьогоднішні дебати з Шекспіром? Не знаю, як Ольга, але ти точно англійську знаєш, - пожартувала та, - Будеш тушковану картоплю?

Не чекаючи згоди, розкинула на дві тарілки картоплю та по черзі підігріла їх у мікрохвильовці. Вони всілися їсти.

-То що в тебе з учителем англійської? Бо ми з Дмитром вважаємо, що ти в нього закохалася, - Настя глянула на Віку. Та длубалася у картоплі, не підводячи погляду. Нарешті не витримала і розповіла Насті про все, що відчувала, коли бачила Шекспіра, про його схожість з Вільямом із серіалу і про його розмову з Ольгою. Настя тільки й робила, що час від часу широко розплющувала очі від подиву. Нарешті, коли Віка зупинила потік слів, видихнула:

-Ну, це просто треш, - і знову замовкла.

-Що саме ти маєш на увазі? — Віка скептично глянула на подругу.

-Ну, все це. Вчитель, він, звичайно, красунчик, і після того, як ти сказала, що він схожий на Вільяма, я подумала, що він і справді схожий. Але, Вік, ти себе уявляєш поруч з ним? Він старший набагато від тебе.

-Ну і що? Що, нема пар, які мають значну різницю у віці?- Вікторія засунула до рота виделку з нанизаною на ній картоплею.

-Не знаю. То вони вже в дорослішому віці, може, сходяться. Не уявляю його в нашій компанії. Це точно не мій вайб. Я тільки й думаю, що це педофілія. Зараз в інтернеті стільки історій про це.

-Настю, ти себе чуєш? При чому тут педофілія? Він же навіть не звернув уваги на мене. І Ольгу відшив, - Віка закотила очі.

- Але якщо зверне на тебе увагу, то хіба це не педофілія? Настя доїла картоплю і підвелася, щоб покласти тарілку у посудомийну машину.

Обидві якусь мить мовчали.

- Не знаю. Це все так складно. Поняття зеленого не маю, що зі мною відбувається. І це все після отого серіалу. Ще ніколи так не почувалася, - Вікторія зітхнула, доїла свою картоплю і простягнула тарілку Насті, - у вас з Дмитром усе так гарно, в серіалі все так гарно, навіть у моєї мами все налагоджується, а я одна. І це мене, звісно, досі не обтяжувало, але тепер я не знаю, - знову зітхнула.

-Ну, я в будь-якому випадку на твоєму боці. Хочеш, щоб у тебе був папік, то хай так, - Настя обійняла Віку за плечі.