10.Підозри та все інше

10. Підозри і все таке

Віка нікому й нічого не хотіла розповідати про Шекспіра. З нею відбувалося щось незрозуміле, і це навіть трохи лякало її. На уроці англійської вона сиділа тихо як миша, всунувши голову в плечі, щоб не втрапити зайвий раз під учительський погляд. Дивно, але Шекспір поки що нічого у неї не запитував і не викликав до дошки. Від вдячності хотілося його розцілувати. І ця думка про поцілунок з учителем змусила її почервоніти й вкритися потом. Вона оглядала усю його статуру і, о лихо, це ж було так просто - дивитись на усе його тіло, одягнуте у звичайні речі, що чомусь робили його незвичайним. Це ж зовсім не злочин. «Віко, не думай навіть про це», - Вікторія переконувала себе, зціпивши зуби і повільно видихаючи. Дихальна практика мала на меті заспокоїти її серце. Воно, мов від переляку, підкрутило власний спідометр, і дівчині здавалося, що всі в класі чують, як воно шалено товчеться.

- З тобою все гаразд?

Віка аж підстрибнула від несподіванки. Настя, яка сиділа в ряді навпроти, дивилася на Віку з тривожним подивом.

- Так, все добре. А що таке?

- Та ти просто виглядаєш дивно, - Настя знизала плечима.

- Нічого не дивно, підручник забула та й просто хвилююся, що мене викличуть, - Віка знову звела погляд на вчителя.

Дмитро, який сидів позад Насті, тихо засміявся.

- Ти ж так готувалася?

- Замовкни, бо інакше...- зашипіла, повертаючись до хлопця, Віка. Набрала більше повітря у легені, щоб висловити всі тортури які вона застосує до  Дмитра, однак саме в цей момент вчитель запитав:

- Хто мені пояснить різницю між Present Perfect і Present Perfect Continuous і в яких випадках  ми повинні їх застосовувати?

Віка завмерла. Вона точно знала відповідь. Це було найлегше з усього, що вона намагалася вивчити.

«Пора, Віко. Настав твій зоряний час. Це не про котів та огірки. Це реально буде про англійську», - моментально забувши про Дмитра, повернулась до вчителя і швидко підняла руку.

Настя з Дмитром вже вкотре вирячили від подиву очі.

- Ну що ж, Вікторіє. Я слухаю, - учитель усміхнувся, заохочуючи дівчину.

Вікторія перевершила саму себе за всі роки вивчення англійської у школі. Вона не тільки розповіла про різницю між часами, а й навела кілька прикладів для кожного з них. З усмішкою закінчила відповідати і глянула на вчителя. Він стояв біля вчительського столу, обіпершись на його край п’ятою точкою, на яку Вікторія ще кілька хвилин тому задивлялася, і, склавши руки на грудях, уважно дивився на неї.

- Дуже добре, Віко. Тепер я й справді бачу, що ти підготувалася. Сідай.

Віка повернулась за парту, спостерігаючи, як учитель повільно сів за стіл і зробив відмітку у журналі.

«Точно дванадцять. Віко, ти його вразила!» - вона усміхалася.

- Ольго, тепер розкажи мені, про який випадок використання тільки Present Perfect Вікторія не згадала, - вчитель знову підвівся з-за столу.

«Що?» - Віка не вірила власним вухам. Вона швидко опустила погляд, розглядаючи щось невидиме на своїй парті. Відчула, що на очі навернулися сльози. Це було так образливо. Чому він тільки-но хвалив її, а тепер, бач, «про який випадок не розповіла…».

«Яка ж я дурна. Навіть у такому простому питанні не змогла розібратися», - Вікторія не могла дивитися на однокласників. Їй здавалося, що всі вони зараз з неї сміються. І Шекспір з неї сміється. «Повипендрювалася, Вікторіє? Вразила вчителя своїми знаннями?- «Їй хотілося втекти з класу, - хоч би вже швидше цей кінець уроку настав», — бумкало в голові.

Ольга повільно підвелася та, кокетливо загорнувши за вухо волосся, взялася відповідати. Однак вчитель на кожну її відповідь про пропущений випадок говорив «ні». Зрештою, дівчина змушена була визнати, що не знає відповіді.

-  Звісно, що ні, - Шекспір усівся за стіл і прискіпливо глянув на Ольгу, - правда у тому, що Вікторія назвала всі випадки, але ти не слухала її, бо тобі було цікавіше перешіптуватись з подругою. Сідай, незадовільно.

Класом зашурхотів шепіт. Ольга почервоніла і сіла за парту. Вікторія відчула, що в її тілі відбувся показ телешоу «Світ навиворіт».

«То я все ж таки розумниця!» - вона глянула на Шекспіра і відчула тепло, яке розливалося по її тілу. Кращого закінчення уроку було й годі чекати.