7.3.

Настю два рази не потрібно було просити. Вона  повалилася на подушку і, жестикулюючи незрозуміло чому руками та замріяним  поглядом, розглядаючи стелю, розповіла подрузі всі події минулого вечора. Коли дійшло до Дмитрових відвідин, обидві не втрималися і  реготали з Дмитрової пригоди на клумбі до сліз.

- Ой, Настю, це так класно, - мовила Віка, коли вони трохи притихли, - ну ти поза конкуренцією в любовних справах. Зазвичай там хлопці б’ються з хлопцями за дівчину, але щоб з кущем, то це тільки у тебе.

- Ти б чула мою маму сьогодні, яка вилаяла всіх собак у нашому місті і в сусідньому теж, коли вгледіла той зламаний кущ.

- А Дмитро ж, бач, який конспіратор, не скинув мені навіть словечка, що ви помирилися. Зализує отримані рани. Мабуть, тепер на кожен кущ озиратиметься.

Дівчата знову пирхнули, уявляючи собі цю сцену. Віка всілася на ліжку, підібравши коліна і обійнявши подушку. Настя вхопила з тумби склянку з водою, не питаючи в Віки дозволу, надпила і взялася  виправдовувати Дмитра:

- Це все через мене. Я йому розказала, що  ми з тобою посварилися. Він, звісно, зразу ж кинувся з пропозицією допомогти нам помиритися, але я заперечила і сказала, що розкажу тобі все сама, і якраз це й буде нагода нам помиритися.  І ти знаєш, він вперше погодився. І навіть більше, не наполягав на допомозі. Я тобі скажу, Вік, добре все обговорювати, справді. Набагато краще ніж просто тримати все в собі. Це з мого власного досвіду, - Настя щасливо усміхалася.

Віка не могла з нею не погодитися, хоч власного досвіду у неї ще не було.

- Оой, такі ото справи. Так добре, коли все так, як було раніше, але навіть трішки краще. А що ти робиш? Може, давай серіал разом подивимося, - Настя смачно потягнулася і повернулася до Віки.

- О, точно. Я й забула про серіал. Я до твого відома трохи його подивилася без тебе, - настала черга Вікторії розповідати про конфуз із мамою, коли та почула сексуальні стогони зранку.

- Ти серйозно? — Настя, дивилася на Вікторію широко відкритими очима, - Ну, це справді, мабуть, трохи ніяково. Я зі своїми батьками у таке не потрапляла.

- Не те слово. Так, наче то я сексом займалася, і мама мене застукала.

- Це точно був би треш. А ти займалася сексом, чи не займалася? — Настя глянула на Вікторію з піднятими у запитальному виразі бровами.

- Ні, якби займалася, то ти точно б знала. Може, не у всіх подробицях, але я б тобі сказала. В загальному.

- Я теж з Дмитром конкретно сексом не займалася. Хоча ми з ним, звісно, багато чого робимо.

- О ні, і ще раз ні. Я не хочу знати, що ви там робите. Я вас не буду сприймати нормально, коли знатиму усі ці подробиці. - Віка замахала руками.

- Ну добре. Може й так. Я якось застукала маму з татом. Це було якось так... Некомфортненько, - Настя скривилася, - досі не можу це розбачити.

- А я своїх тільки за сварками й могла застукати. Якщо порівняти з твоїми, то вже б краще то був секс.

- Еге ж, - Настя сумно зітхнула.

Віка взялася розповідати про мамине побачення. Все, що її тривожило. Дівчина боялася, що доведеться знову опікуватися мамою, коли щось піде не так. Настя мовчки слухала. Вона, як ніхто, розуміла побоювання Віки. Пам’ятала, як тій було нелегко, коли батьки розлучилися.

- Слухай, я не впевнена, що можу тут щось порадити. Але твоя мама ще така молода. І дуже гарна. І кохати когось - це дуже і дуже класно. От коли сама закохаєшся, тоді й зрозумієш. І знаєш, тобі вже не десять років. Я думаю, що навіть якщо щось у твоєї мами піде не так, ти  нормально з  цього вирулиш.

- Ну так, побачимо, - вже вдруге за сьогодні Вікторія використала свою далекоглядну фразу.

Двері безшумно прочинилися, і вони обидві замовкли, спостерігаючи, як Батон з королівською величчю зайшов до кімнати. Він підозріло глянув на Настю. Коли ж  переконався, що вона сидить досить далеко й не становить для нього жодної загрози, байдуже відвернувся й ляпнувся на сонячну пляму посеред підлоги. 

Настя зачудовано спостерігала за його діями:

- Чому у мене таке відчуття, що кіт у вас ще той тиран? - стиха промовила до Віки. 

- Ти недалека від істини. У Дмитра можеш запитати, - усміхнулась Віка. Їй згадалася нещодавня ганебна хлопцева поразка, що почалася з невинного наміру взяти Батона на руки. - До речі, а де він зараз? 

- Вдома. Там у них бабуся гостює, то він підтримує сімейну ідилію. То що, дивимося серіал?

- Давай. Хочеш сирник, чи щось інше поїсти? - Віка увімкнула ноутбук, поклала його на столик. Він тихенько загудів, завантажуючись. Глянула на Настю, очікуючи відповіді.

- Ні, може, потім. Сідай біля мене.

 Обидві вмостилися зручніше і розпочали перегляд від початку. За вікном сонце вже починало хилитися до вечора. Нарешті день, що від самого ранку так старанно намагався зіпсувати Вікторії настрій, взяв і передумав це робити.