4. Все складне це давно забуте просте

Під кінець тижня Настя почувалася значно краще. Уже в п'ятницю температура залишалася нормальною навіть увечері. Вона із задоволенням поїла, нарешті відчуваючи, що суп зовсім не прісний.  Тоді взялася надолужувати пропущене в навчанні. Віка переслала їй домашні завдання на наступний тиждень, тож Настя сподівалася повернутися до школи в понеділок, наче й не пропускала ніколи занять. Дівчині кортіло дізнатися, що відбувалося в  школі за її відсутності. Чекала вона й новин про Дмитра, хоча сама про нього у  Вікторії не запитувала. А та, як на зло, про хлопця не говорила, тож Насті це трохи псувало настрій.

- О, багато чого, - взялась з ентузіазмом розповідати Віка, коли Настя вчергове запитала, що нового в класі, - Контрольні, ну і ще раз контрольні. А потім... - зробила паузу, - Ти ніколи не вгадаєш! Та-дам! Знову контрольні. Англійська мене виводить зі стану рівноваги тільки від думки про неї. Ніяк не второпаю ті перфекти. 

Вікторія замовкла на хвилину, переводячи подих, - О, згадала. Ти знаєш, у школі всі дівчата подуріли від нового серіалу. На кожній перерві тільки й чути: «Який Вільям класний! А Деніс! А Елла!» І обов'язково хтось уточнить: «Там стільки сексу!» — вона писклявим голосом перекривила когось із дівчат. - Може, й ми якось подивимося? Не заради сексу, я твердо переконана, що ми все про нього вже знаємо, а щоб не випадати з трендів, так би мовити.

Настя засміялася:

- Мені дуже подобається твоя впевненість у всіх цих сексуальних моментах. Звідки вона у тебе взялася, якщо ми з тобою ще ті пуритани?

- Яке дивне слово. Де ти його відкопала? 

- В  глибоких глибинах моєї сексуальної свідомості, - з глибокозмістовним філософським пафосом відчеканила Настя,  - І ця свідомість мені показує, що я всіма руками і ногами за перегляд. Я, до речі, бачила рілси в Тік-Тоці, то серіал має бути класний. І якщо вже такі відгуки в реалі, то ми точно маємо глянути. Приходь у неділю. Сподіваюся, що почуватимуся так само добре, як сьогодні. І моїх батьків, можливо,  якраз удома не буде. З мене територія, з тебе закуски.

Настя подумки вже уявляла себе з повним ротом попкорну і Віку, що  поруч на дивані теж хом'ячила той попкорн. За кілька днів хвороби вже сумувала за такими посиденьками з подругою, хоча вони щодня переписувалися й телефонували одна одній. 

За вікном раптово загуркотіло і дощ, що пів тижня ніяк не наважувався впасти, несміливо  зашурхотів  по віконних шибках.

- Нічого собі! Ти чула, як гримнуло? Я аж підскочила, -  ошелешено мовила Настя.

- І не кажи, я теж злякалася. А мій Батоша тільки що ледь підлогу кігтями не вирвав, так утікав під ліжко. Тепер сидить там, очікує кінця світу бідолашний. Ой, до речі, а що в тебе з Дмитром? Ви поговорили? Може, тоді всі разом і серіал подивимося?

Усмішка зникла з Настиного обличчя. Звісно, вона хотіла про Дмитра поговорити. Але не так.  Дівчина лише хотіла знати, що він поробляє без неї. А не те, що  їй самій потрібно було зробити. А Вікторія запитувала з таким натиском, наче не очікувала нічого іншого як ствердної відповіді. Настине серце прискорилося.

- Не поговорила. І не знаю, чи ми з ним взагалі поговоримо, - похмуро відбуркнула.

- Ще й досі ні? Чому ти вагаєшся? Я чогось не знаю?

- Уявляєш, написав учора, що питає востаннє, що він зробив не так. Востаннє! Наче якщо я не скажу, то він мене кине. Ставить мені ультиматуми, - фиркнула Настя роздратовано.

Віка якусь хвильку помовчала, обдумуючи почуте:

- Настю... Та він тобі вже сто разів телефонував. І писав не менше. Ти ж жодного разу не відповіла.
- То й що? Я ж казала, мені потрібно все обдумати.

- Та нічого... Ти казала це мені, а не йому. І ти, звісно, можеш обдумувати скільки завгодно, але ж ти можеш це робити і після того, як скажеш йому причину твого рішення. Просто він нормальна людина. Не може ж без кінця чекати. Якщо чесно, я б на його місці тобі взагалі не писала б.

 Настя відчула, як усередині щось неприємно стиснулося:

-  От тільки не починай. Ти не на його місці і немає чого його виправдовувати.
- Я не виправдовую. У мене таке відчуття, наче ти не хочеш з ним бути взагалі і причина явно не в особистих межах.

- Ще що вигадаєш? Чому ти весь час тільки про нього переживаєш? Я тобі теж подруга, чи ні?
Віка важко зітхнула:

- Давай без цього, Насть. Не змушуй мене обирати між вами. Дмитро — мій друг. І ти моя подруга. Тому я й хочу, щоб ви не мучили одне одного, а жиди довго й щасливо.

- О, хоче вона! Психологиня ти наша! А я не хочу. 

-Та що з тобою таке? -  сказала Віка, ошелешена Настиною  раптовою агресивністю, - Я ж не сварю тебе. Просто не розумію, чому ти так уперлася.

- Я казала тобі, мені потрібен особистий простір. Я ще не набулась сама, щоб говорити з Дмитром знову!

- Але ж ти навіть не пояснила йому нічого...

- Пішла ти! Досить вже на мене давити своїми повчаннями.

На тому кінці настала коротка пауза.

- Сама ти пішла... Може нарешті подорослішаєш трохи. І в неділю ніякого кіна не буде. Якраз побудеш в тому своєму особистому просторі.