Новий початок

Київ зустрів її холодом і ароматом кави, що ледь вловимо витає над бруківкою. Аліса тримала портфель і намагалася дихати спокійно — перший робочий день у "Орлов Інвест" не залишав права на помилку.

За плечима — роки навчання, стажування, нічні проєкти. Попереду — великі надії й новий етап життя. Вона зайшла до хмарочоса з панорамними вікнами, де все випромінювало успіх: від блиску мармуру до суворості секретарки.

— Вас уже чекають, — кивнула та і провела Алісу до ліфта.

Кабінет генерального директора був напрочуд простим, але вишуканим. Максим Орлов сидів за скляним столом і переглядав документи. Його постава — владна, погляд — холодний, мов лезо. Виглядав, ніби належить іншій епосі — коли чоловіки були каменем, і кожне слово важило більше, ніж підпис на контракті.

— Аліса Литвин? Сідайте, — промовив він, не відводячи очей від паперів.

— Дякую, — відповіла вона, стримано сідаючи.

Він врешті подивився на неї. Його очі, сірі та уважні, оцінювали, зважували, шукали слабкі місця. Вона відчула, як тягне спину ще рівніше.

— У вашому резюме багато гарних слів. Але в цій компанії оцінюють дії. Ви готові до темпу, де нема місця слабкості?

— Готова.

Він коротко кивнув.

— Добре. Ви будете працювати безпосередньо зі мною. Через два тижні ми летимо в Лондон із презентацією. І часу мало.

Це був не просто виклик — це був квиток у зовсім інше життя. Вона не чекала такого повороту — не в перший день. Але щось у ній одразу пробудилося. Не страх. Азарт...

Виходячи з кабінету, Аліса зрозуміла: світ, у який вона щойно ввійшла, вимагає всього. І вона готова. Її серце билося швидко, але впевнено. Вона не дозволить собі схибити.