Межі долі

Розділ 8.

Бенуар лер Санет

Він сидів у кріслі в своєму кабінеті, і навіть простора кімната сьогодні здавалася тісною, як пастка. Високі шафи з темного дерева відкидали важкі тіні, папки й артефакти на полицях мовчки спостерігали. Камін давно згас, але в повітрі ще витав слабкий гіркуватий запах попелу. На столі — акуратно складені звіти, карта Середніх Земель і та сама кипа документів, що лежала окремо, ніби отруйна змія.

Йому довелось піти від Нати. Хоча кожна клітина тіла кричала залишитися.

Учора він вперше відчув, як крига в її недовірі ледь-ледь зрушилася. Трохи тепліший погляд. Трохи довша пауза перед відповіддю. Те, як вона не відсунулася від його дотику. Для когось — дрібниця. Для нього — перемога, якої він чекав тижнями.

Але якщо він хоче її захистити — зараз він мав бути тут.

Його шпигун стояв біля столу нерухомо, мов статуя в темному балахоні. Лише пальці ледь стиснуті — єдина ознака напруги.

Бенуар ще раз опустив погляд на документ. Сухі рядки. Факти. Дати. Протоколи допиту. Кожен з них — як ніж під ребра.

Стук у двері. Різкий. Майже вимогливий.

Двері відразу відчинилися.

На порозі стояв ректор Рекорн дер Руєн. За ним — магістр Елантролій. Обидва з кам’яними обличчями.

— Отже, Бене, що за терміновість? — запитав Руєн, сідаючи в крісло. Голос звучав майже спокійно, але Бенуар знав цю інтонацію — Руєн відчував, коли пахне кров’ю.

Елантролій кинув швидкий погляд на фігуру шпигуна, мовчки пройшов до другого крісла і сів, схрестивши руки на грудях.

У кабінет без стуку увійшов Нуар. Обвів усіх поглядом і одразу нахмурився.

— Викликали, Голово?

— Так. Проходь і читай, — жорстко сказав Бенуар і простягнув кипу паперів.

Нуар взяв документи. Бенуар відкинувся назад і не відривав від нього очей. Він знав свого заступника роками. Знав, як той реагує на небезпеку.

По мірі читання обличчя Нуара блідло. Жили на скронях напружилися.

— Звідки це? — сипло спитав він, різко піднявши голову.

— Він дістав це для мене в кабінеті Начальника міської варти. Нейза Керзонія, — Бенуар кивнув на шпигуна.

— Клянусь, Голово, я нікому…

— Я тебе й не підозрюю. Поки що. Але хтось, хто мав доступ до твого кабінету, виніс копії.

Нуар різко вдихнув, пальці стиснули папери так, що вони захрустіли.

— Я його знайду і…

— Вже пізно. Він зробив дублікати. Зараз нам потрібен план.

— Заради всього святого, що там таке? — не витримав Руєн, подавшись уперед.

Бенуар перевів на нього важкий погляд.

— Повна інформація на Нату Рене. Окрім її Роду. Включаючи її перший допит після прибуття. І всі наші найсвіжіші дані по Нагаю.

— Безодня… — тихо видихнув Елантролій, обличчя стало сірим.

— Твою ж матір… — процідив Нуар крізь зуби.

Бенуар обвів усіх поглядом. Чотири пари очей дивилися на нього — напружені, готові.

— Тому, панове, ви тут. Усі ви маєте мій повний ступінь довіри. І мені потрібна ваша допомога. Нам потрібен план.

— Її сьогодні точно захочуть допитати, — тихо сказав Елантролій.

— Ти пропонуєш…

— Якщо дати їй знову ту настоянку — це виграє нам час, але не звільнить від допиту зовсім.

— Пропоную тиснути на те, що вона фізично не здатна пересуватися, — додав Руєн. — Це дасть нам хоча б кілька годин.

— Щодо цих документів, — Нуар кивнув на папери, — пропоную вам, Голово, зробити вигляд, що ви про них нічого не знали. Тоді вся відповідальність ляже на мене.

Бенуар задумливо подивився на кожного. Потім кивнув.

— Отже, ми поступимо так…

І він почав викладати план. Крок за кроком. Холодно. Розраховано. Так, ніби мова йшла про чужу людину.

Але кожне його рішення було тільки про неї.

_______________________________________________________________________________________

Зала Ради

Бенуар ішов коридором до Зали Ради. Його кроки відлунювали від високих кам’яних стін. Повітря тут завжди було прохолоднішим — ніби сама будівля зберігала залишки старих рішень і ще старіших помилок.

Поряд крокував ректор Руєн.

— Ти впевнений?

— У нас іншого виходу немає…

Бенуар різко розчахнув двері.

У залі вже зібралися всі вісім Радників. І Нейз Керзоній.

Нейз поглянув на Бенуара і злорадно посміхнувся — тонко, переможно.

Бенуар спокійно пройшов до свого місця і сів.

— Отже, сьогодні скликана чергова нарада через подію, що сталася майже два місяці тому, — почав дракон важким голосом. — І досі ми не маємо гідної відповіді для правителів, чиї діти навчаються в нашій Академії. Сьогодні ввечері вони вимагають пояснень. У вас є що доповісти, лер Санет?

Усі погляди вп’ялися в нього.

— Якщо Рада не заперечує… — почав було Нейз.

— У мене є що доповісти, — спокійно перебив Бенуар і підвівся. — Ми визначили, звідки саме прийшов Нагай.

Він обвів поглядом залу. Нейз відкинувся на крісло, наче вже чекав на щось.

— І звідки? — різко спитав ельф.

— Хтось провів його через купол біля Заборонених земель.

Тиша впала, як сокирою.

Нейз від несподіванки зло стиснув підлокітники так, що дерево скрипнуло.

— Ви в цьому впевнені, лер Санет? — тихо спитав ельф.

— Так, Раднику. Я особисто вчора був на місці можливого розлому. Там нічого.

— Коли ви про це дізналися? — спитав демон.

— Пару тижнів тому.