Метро
Мрія
-А ти мав мрію? - Запитувала зовсім юна дівчина з дуже довгим і густим волоссям кольору самого гіркого шоколаду.
-У мене? Звичайно, і не одна – заговорив я, закурюючи чергову цигарку.
У пам'яті крутилося багато чого і пишні дні народження в колі тільки близьких і рідних людей, що всі балакали і балакали, а я їх слухав і посміхався, вони не намагалися б згадати нічого поганого, а лише дружно сміялися з того, що відбувалося в їх житті , і весілля, ох, я хотів би і справді весілля, знову ж таки з тими самими людьми.
Я б пішов з нею по різних магазинах, вибирав би сукню їй, що б вона найзаводніша була, найкрасивіша і весь погляд був лише на ній і я б усміхався їй ...
-Хей, ну як? Збулася хоч одна? - Виводячи з моїх думок дівчина знову гукнула мене.
-Та якось перегорів.
"Просто я втратив її, вже давно, забув я голос і обличчя, я пам'ятаю лише моментами, якою вона була. З характером таким, завжди вперед пробивалася і більше не почую ніколи її голос знову і трубку більше не візьме."
МВ
11:41
05.09.23
#2272 в Молодіжна проза
#1024 в Підліткова проза
Відредаговано: 05.03.2024
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
