Роль

Одного разу я прокинувся вранці і зрозумів, що я зовсім забув хто я..

Це був холодний зимовий ранок, у місті, де сніг був рідкістю для городян і завжди викликав у них бурю емоцій і віру в магію.  Для довідки, я не забув своїх батьків, ім'я, прізвище і все, що мало до мене нібито справу.

Це зовсім інше забути ... пояснити складно, але я постараюся.  Я забув свою роль у цій системі, а чи є вона?  Забув яка я особистість, чи особистість я?  Чи подобається мені щось?  Я не знаю.  Може мені справді щось подобається, а не тільки, що сказали інші і може в житті у мене є своя особлива роль, а ні ту яку я тягну на себе.  Хочеться розібратися, шукати собі виявляється складніше, ніж ту саму голку в сіні.  У цьому випадку вже придумали спосіб, як шукати голку.
 А в моєму випадку це зовсім не так легко, як здається на перший погляд.  Загуглити, почитати і т.д.
 Це звичайно добре, але не доходить до голови, що далі робити з тим, що ти прочитав у цьому павутинні.

 -Джоне, доброго ранку - пролунав голос з кухні, такий оксамитовий і солодкий, але зовсім не викликає в мені ніяких почуттів.

-Рим.. я поїду вже, поклади мені обід у сумку.  – сказав я.  Напевно, на обід знову пару бутербродів.  Яка людина б наїлася цим?  Можливо, я?
  Вийшовши в коридор, я взяв сумку, ця дівчина поцілувала мене в щоку, а їй лише побажав гарного дня.  У своїй машині я думав, що мені робити?  Жити далі?  Робота, будинок, дівчина?  Ні, Джоне, до біса все це.  Я вимкнув телефон, викинув його на задні місця, завів машину і просто рушив на виїзд з міста, я їхав нескінченними дорогами, встигаю миттю дивитися на прекрасні пейзажі, що змінювалися, коли я далі й далі їхав від міста.

"Молода людина, Джон Вільямс, зникла 13.01.200Х, його родина дуже переживає за нього, востаннє його бачили за межами міста.
Джон, якщо ти бачиш цей ефір, твоя сім'я чекає на тебе і дуже переживає.  "

15.09.2023
МВ