Метелики війни
Метелики
Маленькі метелики злетіли у небо,
Війною побиті, чи так воно треба?
Легкі і барвисті, з жагою до щастя,
Невже заслужили на тії напасті?
Обпалені крила, налякані очі,
Чи будуть кати тепер спати щоночі?
Вони повернуться, до вас завітають,
Про те, що зробили, у всіх запитають.
До кожного дому, в кожнісіньку хату,
До мами, до доньки й до таточка-ката.
Вони запитають, чому катували,
Чому ви маленьких дітей убивали.
В кожнісіньке серце, в кожнісіньку душу
Вони завітають і спокій порушать.
Ніколи, почуйте ви мене, ніколи
Щастя із вами не буде довкола!
Ніколи, згадайте слова ці і плачте,
Ніколи свободи ви вже не побачте!
У ваших серцях у кайданах і ґратах
Будуть метелики наші літати.
І щодня, щогодини й хвилини
Вони розриватимуть вас на частини.
Ви роздерете себе на частини,
Бо довго не може так жити людина.
Наші мателики, ніжні, тендітні,
Будуть кінцем для вас, кати огидні.
Маленькі метелики — то душі дітей
Й усіх закатованих вами людей.
Я вам прирікаю, бажаю: живіть
І душу свою від страждань розірвіть.
Наш біль повернеться вам у стократ.
Прислухайся, помни, российский солдат.
#5302 в Різне
Відредаговано: 25.07.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
