Метелики війни

Україна-мати

Україна, побита, розтрощена
Зґвалтована катами і нелюдами,
Іде по світу повз квітучі краї
З головою піднятою і очима яскравими.
Подивіться, побачте,
Пожуріться, не пробачте.
Іде Україна світом,
Діточок своїх збирає,
Красунь своїх збирає,
Всіх любує, пригортає.
Іде по світу Українонька-ненька
Подивись їй в очі ти!
Подивись той, хто ґвалтував та нівечив,
Подивись той, хто додолу очі ховав,
Коли синів її вбивали та катували.
Подивись, пожурись.
Іде по світу Україна, горда
Іде, голови не схиляє
І сили вичерпані, і серце розбите,
Та воля й надія усередині квітне.
Не поставила на коліна її
Мерзота російськая.
Не схилилася, не примирилася.
Іде така тихая і тендітная,
Така ніжная і квітучая,
І пада під ноги її стомлені
Кат триклятий
І прощення просить, і сльозами вмивається.
Та відповідає йому Україна-ненька,
Що прощення нехай не у неї просить,
А у синів її, і у дочок її, і у діточок їхніх,
Що закатовані, кров’ю умиті,
Холодною землею сповиті
Лежать під руїнами,
Дрижать від вибухів.
У тих маленьких, що не встигли пожити,
У тих, у кого лишились діти.
І коли земля прийме останнього ката,
Коли міста не згадають ноги солдата,
Коли пам’ять зітре останню сирену,
Можливо... «Наверно»...
Іде по світу Україна,
Діточок своїх збрає,
Під пологом укриває.
«Не сумуйте, рідненькі,
Повернітесь до неньки
Колихати, будувати
Героїв прославляти».
Іде по світу Україна,
Її я знаю, її кохаю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше