Нема в минуле вороття.
Життя чи смерть?
Життя, життя.
Та хто ж питав?
Не вибирали,
В братські могили полягали.
Нема наразі співчуття.
Життя чи смерть?
Невже життя?
Чому ж для нас нема життя?
Чому б’єте без каяття?
Чому, зімкнувши очі, ви
Не бачте чорної чуми?
Не вірю в катів каяття,
Вони собі хочуть життя.
А нам? Питаю: чим ми заслужили,
Щоб ви дітей наших убили?
Благаю, люде, схаменіться,
Біжіте, в росію верніться.
Не чують люде, бо нема
Там людей, там лише чума.
Я вірю, сльози змиють кров,
І вірю, що прийде любов.
Та знаю я: на все життя
Не буде катам співчуття.
Не буде прощений во вік
Жоден російський «чоловік».
Нема на росії життя,
Є смерть, є горе й забуття.
Тримайся, Україно-мати,
Хоч нема сил, будем стояти!!!