Я вірю, Україна розцвіте,
Засяє знову сонце над полями.
Я вірю, лютий кат ві тьму піде
Із «Градами» своїми, кораблями.
Я знаю, мир прийде до нас
І посміхнуться діти з Волновахи.
Та зараз вистояти ладен час
І подолати всі печалі й страхи.
Сьогодні захищають неньку ті,
Не лише хто під пулями лягають,
А й волонтери у тилу, святі, святі,
Й на фронті, де кати стріляють.
І мати, захищаючи дитя,
Боронить Україну. Де питання?
Вона майбутнє береже, життя
Боронить, наче в бій іде останній.
І навіть ті, хто просто вдома жде,
Ховаючись в підвалах і коморах, —
Їхній час для подвигу, повір, прийде
Не всим на фронт іти в погонах.
Їхній час прийде, коли кати поляжуть.
Коли оговтаємся від чуми,
Вони тоді себе покажуть:
«Ви воювали, будуватимемо ми».
Та перестаньте ж воювати між собою!
Гуртуймося в найкращих почуттях!
У кожного свої лади з війною,
Вона і так у нас у всих в життях.